Після масованих обстрілів містяни знаходять вибухонебезпечні предмети та нерозірвані снаряди. Тож варто ще раз поговорити з дітьми про мінну безпеку. Зібрали правила, комікс та мультфільм про мінну безпеку.
1. Не брати в руки знайдені предмети
Це може бути іграшка, мобільний телефон, ручка — начиненими вибухівкою можуть виявитися різноманітні предмети. Протипіхотні міни-«метелики» також можуть зацікавити малечу — незвичної форми корпус виготовлений з пластику і може бути різних кольорів. Потрібно пояснити дитині, що небезпечною може бути будь-яка знахідка. Як би не було цікаво, її не можна підбирати, адже шкода для здоров’я і навіть життя дуже серйозна.
2. Оминати снаряди, які не розірвались
Під час обстрілу деякі снаряди можуть не спрацювати одразу. Але вони готові вибухнути будь-якої миті. Те, що здається частиною, уламком — також може містити заряд і бути небезпечним. Не можна підбирати такі «трофеї».
Зазвичай, коли дорослі знаходять серійні міни, снаряди, гранати, то негайно викликають фахівців, які огороджують район і знешкоджують небезпечні знахідки. Натомість дітей природна цікавість спонукає до небезпечних експериментів. Вони можуть підкладати боєприпаси в багаття, випробовувати їх на міцність ударами, намагатися розібрати. Важливо пояснити наслідки таких дій.
У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою заборонено:
наближатися до предмета;
пересувати його або брати до рук;
розряджати, кидати, вдаряти по ньому;
розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмет;
приносити предмет додому.
4. Остерігатись бездоглядних речей
Вибухівку можуть помістити у звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і потім залишити в багатолюдних місцях. У такому разі важко відрізнити сумку з вибухівкою від такої ж сумки, залишеної забудькуватим пасажиром у громадському транспорті. Тому бездоглядні предмети в транспорті, дворі, магазині вимагають особливої уваги. Дітям до них не слід наближатись, потрібно повідомити дорослих, які передадуть інформацію поліції.
Чим зайняти дитину в укритті: найрізноманітніші поради
Заспокоєння дитини
Перш за все батькам варто заспокоїти себе. Адже стан дітей напряму залежить від настрою батьків. Заспокоїтися та віднайти внутрішню рівновагу допоможуть обійми, дихальні вправи, тихі розмови та спеціальні ігри.
В цих статтях детальніше розписано, що робити. Сподіваємось, це буде корисно для вас та ваших дітей.
Час в укритті можна використовувати з користю для дитини. Коли дитина заспокоїлася, тривожність знизилася, запропонуйте їй пограти або отримати корисні навички.
Нижче зібранні статті від «Діти в місті», як прокачати мозок і навички дитини в ігровій формі. В основному, тут приділяється увага розвитку інтелекту дитини.
Часто дитину найкраще заспокоює те, що вона любить робити найбільше. Наприклад, хобі. Найчастіше, це хобі – малювання. То чому б не використати час, проведений в укритті, для розвитку творчих здібностей дитини?
Слідкуйте за настроєм і станом дитини. Якщо дитина втомлена і апатична, дозвольте їй деякий час побути в цьому стані. А щоб думки не завели її у непотрібний негативний настрій, запропонуйте переглянути щось на смартфоні чи планшеті – це може бути улюблене кіно, мультфільм, серіал тощо.
Також це можуть бути шоу на YouTube або цікаві екскурсії:
Скільки б років не було дитині, спробуйте почитати їй вголос. Голос рідної людини заспокоює. Якщо дитина достатньо доросла, запропонуйте їй, щоб вона почитала вам. Це також відволіче дитину та знизить рівень тривожності.
І наостанок. Де б ви не були, пам’ятайте про безпеку, як в укритті, так і поза його межами. Складайте з дитиною плани дій, вивчіть їх напам’ять. В разі небезпеки вони можуть врятувати життя вам і вашій дитині.
Це - порадник татам і мамам, яким іноді важко зрозуміти свою дитину і вибрати потрібну тактику виховання в тій чи іншій ситуації. Запропоновані знання і практичні поради охоплюють періоди дошкільного та молодшого шкільного дитинства, пояснюють їх особливості і стратегію правильної поведінки батьків та їхніх дітей. Вони спрямовані на формування порозуміння і взаємин між ними. Природа і виховання посприяли тому, що всі люди різні: немає однакових батьків, як немає й однакових дітей. Кожен із нас - неповторна особистість. Саме цим пояснюється відсутність єдиного універсального рецепту виховання дитини в сім'ї. Проте є об'єктивні дані, пов'язані із закономірностями психофізичного розвитку особистості в цілому і в кожний віковий період зокрема. Знання цих даних дозволяє не тільки забезпечити своєчасність і повноцінність її розвитку, але й створити для Цього процесу найсприятливіші умови. Ці умови мають враховувати не тільки потреби, але й можливості дитини, сприяти поліпшенню мікроклімату в сім'ї.
Кожна дитина, незалежно від віку, відчуває природну потребу у фізичній і психологічній безпеці. Створювати умови для безпечної поведінки малюка має сім'я, організовуючи сімейне виховання з позицій інтересів дитини. Але ці інтереси завжди мають зворотний зв'язок: у перспективі - це гарантована захищеність самих батьків. Але як її досягти? У чому полягає мудрість сімейного традиційного виховання? Як показує багатовіковий досвід, формула здорового батьківства виводиться з двох основних компонентів - із любові і вимогливості як до дитини, так і до себе. Ці компоненти є рушійною силою для цілої системи стимулів і стримувань поведінки. Зосередженість тільки на любові і недооцінювання вимогливості може викликати неповагу до батьків і їхнього авторитету. Авторитарність, командний стиль виховання створює гнітючу атмосферу в сім'ї, ображає малюка і дає йому підстави вважати, що його не люблять, що він нікому не потрібний. А це значить, що в прояві почуттів потрібно завжди прагнути до їх розумного балансу. прагнути до їх розумного балансу.
Що необхідно для досягнення достатнього ступеня психологічної захищеності в сім'ї і батьків, і дітей? Насамперед це:
· встановлення певних меж діяльності - не жорстких, але й не безконтрольних;
· навчання і стимулювання адекватного прояву емоцій;
· встановлення для самих батьків певних принципів і норм поведінки, а саме:
· прийняття малюка таким, який він є від природи, без критики й осуду;
· повага і схвалення дитини як особистості, а не внаслідок її догоджання батькам;
· визнання того, що потреби дитини в створенні умов для її повноцінного розвитку - законні;
· розуміння значимості дитини для батьків і для держави;
· виконання стосовно дитини функцій захисника її інтересів і співучасника її справ;
· уміння втішати дитину, коли вона відчуває біль, невпевненість, переживає стрес;
· прийняття дитини як цілісної особистості, а не судження про неї і її можливості за окремими рисами характеру й окремими вчинками;
· постійний аналіз батькам власної виховної діяльності та її результатів;
· розуміння того, що дитинство - це не підготовчий етап до життя, а саме життя, коли відбувається формування особистості.
Домогтися таких стосунків у сім'ї можна, забезпечивши наступні умови:
· виховання і розвиток ціннісного ставлення до життя, до кожної окремої особистості;
· формування потреби розуміти інших людей, поважати їхню гідність;
· забезпечення таких стосунків між батьками і дітьми, сутність яких полягає у взаємній турботі, наповненні життя доброчинністю;
· накопичення досвіду гуманних взаємин і поведінки в емоційно насичених ситуаціях, які потребують співчуття, співпереживання і збереження власної гідності;
· використання кращих традицій етнопедагогіки, народної мудрості виховання.
Ці загальні принципи, норми й умови виховання створюють основу сімейного добробуту і забезпечують порозуміння батьків і дітей. Вони можуть бути конкретизовані в різноманітних ситуаціях, але суть має залишатися саме такою. У ній полягає головне правило сімейної педагогіки: стався до своїх дітей так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе. Завжди! Чи є конкретний механізм поведінки батьків у тих чи інших виховних ситуаціях? Так, його можна виробити, виходячи із знання загальних закономірностей виховання, специфічних умов його здійснення в кожній окремій сім'ї та індивідуальних особливостей кожної дитини. Тобто, проблема розв'язання ситуації криється насамперед у її знанні, розумінні і спеціальній готовності. Важливо запам'ятати: перш ніж чогось очікувати від дитини, потрібно переконатися, що вона вас розуміє і що вона може це виконати.
Закон про булінг: відповідальність за цькування у школі
Вперше в українському законодавстві визнано юридично поняття булінгу та передбачено відповідальність не тільки за вчинення, а й за приховування випадків цькування. Зміни в законах роз’яснює юристка Кам’янець-Подільського офісу Мережі правового розвитку Богдана Яворницька.
Тема булінгу на сьогодні є резонансною. За даними досліджень, Україна увійшла до ТОП-10 країн із поширеною дитячою агресією у школах. Жертвами при цьому є здебільшого учні від 11 до 15 років. Верховна Рада України 18 грудня 2018 року прийняла Закон України №8584 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії булінгу», який вперше визнає юридично поняття булінгу в українському законодавстві та передбачає відповідальність не тільки за вчинення, але й за приховування випадків булінгу. Законом визначено, що булінг (цькування) – це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого. Закон вносить зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якими встановлюється відповідальність за булінг. Так, вчинення булінгу тягне за собою накладення штрафу від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20-ти до 40-ка годин. Водночас за булінг, вчинений групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, законом встановлено штраф від 1700 до 3400 грн або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин. Булінг, вчинений дітьми від 14-ти до 16-ти років, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють. Його розмір, відповідно до ухваленого закону, становить від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин. Водночас законом визначено покарання за приховування випадків булінгу педагогічним, науково-педагогічним, науковим працівником, керівником або засновником закладу освіти. Так, неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу тягне за собою накладення штрафу від 850 до 1700 грн або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку. Також внесені зміни до Закону «Про освіту». Зокрема, вводиться визначення терміну «булінг» як «моральне або фізичне насильство, агресія у будь-якій формі або будь-які інші дії, вчинені з метою викликати страх, тривогу, підпорядкувати особу своїм інтересам, що мають ознаки свідомого жорстокого ставлення». У законі визначаються механізми протидії цьому явищу, серед них:
покладання на засновника закладу освіти здійснення контролю за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу;
на керівника закладу освіти – затвердження та оприлюднення плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, розгляд заяв про випадки булінгу від здобувачів освіти, їх батьків, законних представників, інших осіб та видання рішення про проведення розслідування.
Заклади освіти також зобов’язуються забезпечувати на своїх веб-сайтах відкритий доступ до правил учнів, плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, порядку подання та розгляду заяв про випадки булінгу від здобувачів освіти, їхніх батьків. Окрім того, освітньому Омбудсмену надається право здійснювати перевірку заяв про випадки булінгу в закладі освіти, повноту та своєчасність заходів реагування на такі випадки з боку педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, керівництва та засновника закладу освіти; отримувати інформацію від центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки щодо загальної кількості випадків булінгу у закладах освіти за певний період.
Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.
Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.
Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно.
Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося - не можуть реалістичо пояснити.
Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.
Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.
Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.
Види булінгу
Зазвичай терміном “булінг” описують цькування серед учнів, проте трапляються випадки цькування школярів вчителями, а іноді й вчителя учнями. 1. Серед учнів; 2. Цькування учня вчителем; 3. Цькування вчителя учнями; 4. Цькування вчителя у педагогічному колективі (мобінг).
ГоловнаНовиниФізична безпека дітей під час війни Правила поведінки в евакуації, на...
Фізична безпека дітей під час війни
Правила поведінки в евакуації, на окупованих територіях і в зоні бойових дій
Діти потребують зараз особливої турботи та уваги. Через невеликий життєвий досвід і особливості дитячої психіки їм загрожує більше небезпек — фізичних та психоемоційних — ніж дорослим. Водночас існують інструменти, які дозволяють мінімізувати ризики та вберегти фізичне та психічне здоров’я дитини. Дізнайтеся важливі правила безпеки дітей під час війни.
ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ДИТИНИ ПІД ЧАС ЕВАКУАЦІЇ
1. Заспокойтеся самі. Чим молодші діти, тим сильніше їхній психоемоційний стан залежить від стану батьків. Тому спочатку знайдіть точку рівноваги для себе. Доступний практично всім спосіб – дихальні вправи. Психологиня Світлана Ройз радить зробити дихальні вправи, обійняти самого себе, легенько простукати все тіло долонями, обов’язково потягнутися. У конспекті онлайн-лекції фахівчині ви знайдете 46 робочих інструментів подолання стресу для дорослих та дітей. Лише після того, як стабілізуєтеся самі, починайте говорити з дитиною: спокійно та не надто голосно.
2. Скажіть слова підтримки. «Ми в порядку. Ми будемо робити все, що в наших силах», «Я доросла, я знаю, що робити», «Я з тобою». За необхідності повторюйте.
3. Домовтеся про правила поведінки. У небезпечній ситуації дитина повинна виконувати ваші розпорядження миттєво і без сперечань.
Ваші прохання повинні бути лаконічними та зрозумілими.
Якщо є можливість, завчасно порепетируйте в ігровій формі головні команди: «Стій», «Не торкайся цього», «Викинь це», «Іди до мене».
Потренуйтеся разом із дитиною виконувати ці команди на швидкість.
4. Іграшку-супергероя — з собою! Попросіть дитину вибрати маленьку іграшку або талісман, який вона зможе покласти в кишеню. Це може бути навіть мушля з відпустки на морі або камінчик з рідного двора. Скажіть, що у хвилини, коли буде страшно чи самотньо, дитина може брати цю іграшку в руки, розмовляти з нею, розповідати їй про свої почуття.
5. Прикріпіть до верхнього одягу дитини бейдж з повною інформацією про неї. Ім‘я, прізвище, вік, контактні дані батьків, особливі медичні потреби дитини (якщо такі є), вкажіть групу крові. Окрім бейджа на одязі, покладіть дитині у кишеню записку та/або напишіть цю інформацію на її руці стійким маркером або ж наклейте цупкий скотч на одяг. Це варто зробити навіть з дітьми 7-10 років, які у звичайному житті пам’ятають персональні дані. У стані стресу забувати прості речі можуть навіть дорослі, а діти й поготів.
6. Сфотографуйте дитину перед тим, як вийти з дому. Якщо дитина загубиться, у вас буде найбільш точна фотографія, за якою люди зможуть швидше впізнати вашу дитину. Окрім цього, добре запам’ятайте (краще – запишіть), як саме одягнена дитина під час евакуації.
7. Перебувайте у фізичному контакті з дитиною. Тримайте її за руку або на руках, везіть у візку. Підтримуйте безпосередній контакт весь час, аж допоки поруч не з’явиться інший дорослий, якому ви можете довіряти. Передавайте дитину сторонній людині тільки у крайньому випадку, або якщо це військові або представники рятувальних служб – пам’ятайте, що існує небезпека викрадення дитини під час евакуації.
8. Домовтеся про місце, де ви зустрінетеся, якщо загубитесь (якщо дозволяє вік дитини).
9. Якщо дитина загубилася. У Міністерстві закордонних справ розробили пам’ятку з порадами, як діяти батькам.
Не панікуйте. Зберіться з думками, щоб діяти чітко.
Згадайте, де востаннє бачили дитину. Якщо в дитини є телефон – зателефонуйте.
Попросіть когось зі знайомих чи родичів залишатися на місці на випадок, якщо дитина повернеться.
Попитайте людей навколо, чи бачили вони дитину, назвіть основні прикмети, за наявності – покажіть фото дитини, опишіть, у чому вона одягнена.
За можливості, дайте оголошення через гучномовець.
Повідомте найближче відділення поліції чи зателефонуйте 102. Якщо дитина загубилась за кордоном, гаряча лінія: 116 000.
10. Важливий чат-бот: Дитина не сама. У меню чат-боту можна обрати одну з шести ситуацій, у якій вам потрібна допомога, та отримати детальні інструкції. Зокрема, чат-бот містить покроковий план дій у разі, якщо ваша дитина загубилася або ви знайшли чужу самотню дитину. Чат-бот було створено Офісом Президента України спільно з ЮНІСЕФ та Міністерством соціальної політики.
11. Остерігайтесь зловмисників: будьте пильними. Зараз українським біженцям допомагає вся Європа. Щодня пересічні громадяни з різних країн від щирого серця діляться їжею, одягом, житлом. Та не слід забувати, що ворог може використовувати цю ситуацію, аби вдарити по найціннішому: по дітях. За повідомленням Сумської обласної військово-цивільної адміністрації, ворожа авіація розкидає дитячі іграшки та мобільні телефони, які начинені вибухівкою. Відома журналістка та блогерка Катерина Венжик також пише про диверсантів, які ховають вибухівку у дитячих іграшках. Поясніть це дитині й пильнуйте за тим, щоб вона брала іграшки та інші речі лише з вашої згоди та у вашій присутності. Ніякі «забуті» або «покинуті» іграшки, смартфони тощо з землі підбирати не можна! Детальніше про це дивіться нижче у розділі «Як уберегти дитину від мін та вибухівки».
Поради про те, як підтримати та заспокоїти дитину під час війни, читайте у окремому матеріалі.
ЯК УБЕРЕГТИ ДИТИНУ ВІД МІН ТА ВИБУХІВКИ
Ще у перші дні війни Національна поліція України попередила про виявлення на території нашої країни протипіхотних мін, так званих метеликів. Вони невеликі, пластмасові, бувають яскравого кольору — через це діти можуть сприймати їх за іграшку. Також ворог розкидає реальні дитячі іграшки, смартфони та інші цінні речі, начинені смертельно небезпечною вибухівкою.
Крім того, існує ризик замінувань. Причому не лише у зонах бойових дій чи на окупованих територіях, але й вздовж евакуаційних шляхів. Дізнайтеся, як вберегти дитину від мін та вибухівки.
1. Покажіть дитині фото мін-метеликів та упевніться в тому, що вона запам’ятала, як вони виглядають.
Джерело: Національна поліція України
2. Введіть правило: не чіпати сторонні предмети (особливо якщо вони лежать без нагляду і виглядають покинутими). Поясніть дітям, як важливо бути пильними і не торкатися підозрілих предметів або покинутих іграшок, телефонів, побутових речей тощо. Домовтеся з дитиною: у разі, якщо вона помітить щось підозріле, вона має негайно повідомити про це вам або комусь з інших дорослих. Поясніть їй, що ні в якому разі не можна не тільки чіпати ці предмети, а й наближатися до них чи кидати в них чимось. Вибухівкою може бути начинена навіть «звичайнісінька» на вигляд кулькова ручка. Ви можете сказати дитині так: «Зараз усі допомагають Збройним Силам України, тож всі мають бути пильними. Якщо побачиш якісь покинуті речі або щось дивне — скажи мені, я дуже сподіваюся на твою уважність».
3. Оминайте зелені насадження, пустирі, розвалини, покинуті домівки тощо. Якщо рухаючись по евакуаційному шляху, ви робите зупинку, не заходьте на узбіччя (навіть у туалет) і не дозволяйте забігати на узбіччя дітям.
4. Розкажіть дітям про ознаки замінованих територій і попросіть її повідомляти вам, якщо таке побачить. Це можуть бути сигнальні стрічки, дротяні розтяжки (зазвичай на рівні колін), знаки з черепом та кістками, а також з написом: “УВАГА, МІНИ!”, “DANGER MINES!”, “ВНИМАНИЕ, МИНЫ!”. Водночас заміновані ділянки можуть не мати ніяких позначок. Тому поясніть дітям, що необхідно уникати й ділянок, які перелічені у попередньому пункті.
Офіційні попереджувальні знаки Джерело: https://stopmina.com/
Неофіційні попереджувальні знаки Джерело: https://stopmina.com/
5. Що робити, якщо дитина опинилася на замінованій ділянці?
Не намагайтеся самостійно дістатися до дитини, аби звільнити її. Є великий ризик того, що ви можете підірватися самі на очах у дитини або погубити і себе, і її. Негайно зателефонуйте 101. До прибуття рятувальників заспокоюйте дитину голосом з того місця, де ви стоїте.
Якщо ваше місто/село знаходиться під окупацією або в ньому відбувалися бойові дії, не дозволяйте дитині пересуватися вулицями самостійно. Навіть якщо це знайомі шляхи, якими дитина у мирний час ходила сама.
Поясніть дитині, як діяти, якщо вона раптом опинилася на замінованій ділянці, а вас поряд нема. Не можна намагатися вийти самостійно, потрібно залишатися на місці нерухомо і голосно кликати по допомогу. У крайньому разі, якщо поряд нікого немає, потрібно йти назад повільно і обережно, максимально точно наступаючи на власні сліди.
6. Про виявлення будь-яких підозрілих знахідок Центр громадського здоровʼя рекомендує негайно сповіщати органи влади. Це може бути поліція (тел. 102), пожежна служба (тел. 101), ДСНС або ТрО. Надайте фахівцям максимально вичерпну інформацію про підозрілий предмет: його опис, місце розташування, дату й час виявлення. Якщо є можливість, дочекайтеся прибуття рятувальників, спостерігаючи за підозрілим предметом з безпечної відстані та попереджаючи про небезпеку оточуючих.
Джерело: Держспецзв’язку
КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ ЗА ТЕМОЮ
Мультфільм ЮНІСЕФ Україна про мінну безпеку: лісовий скарб.
Новий бот «Дитячий лікар на війні» від Центру протидії дезінформації при РНБО України, де можна отримати безоплатну онлайн-допомогу від дитячих лікарів з усієї України.
Цей матеріал підготовлений в межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ).
Дитина - це дзеркало, що відбиває відносини в родині. Яким буде дитина, подорослішавши, як складатиметься його життя - залежить багато в чому саме від батьків.
♦ Розмовляйте зі своєю дитиною. Постійно пояснюйте йому свої дії і свої прохання. Пам'ятайте, що дитина повинна чітко розуміти, чому їм або вами здійснюються ті чи інші дії.
♦ Спілкуючись з дитиною, керуйтеся не тільки своїми бажаннями і почуттями, а бажаннями і почуттями дитини. Пам'ятайте, що він самостійна особистість. Вчіться поважати його вже з дитинства.
♦ Обов'язково оцінюйте зроблені руками дитини речі. Пам'ятайте, що для нього дуже цінна ваша оцінка, оскільки вона підвищує його самооцінку.
♦ Заохочуйте спроби своєї дитини вирішувати свої проблеми самостійно. Пам'ятайте, що діти дошкільного віку, як правило, впевнені в своїх силах. Не позбавляйте їх цієї впевненості.
♦ Намагайтеся пред'являти дитині однакові вимоги від усіх членів сім'ї. Пам'ятайте, що дитині важко пристосуватися до різного рівня оцінок і вимог.
♦ У своїх батьківських діях будьте послідовні. Пам'ятайте, якщо ви підете на поводу його примх, то дасте йому в руки інструмент керівництва вами.
♦ Якщо дитина вередує або закочує істерику, ні в якому разі не намагайтеся звертатися до його розуму або використовувати силові методи. Пам'ятайте, що краще дію переключити увагу дитини на щось інше, для нього цікаве.
♦ Розширюйте соціальний досвід дитини. Заохочуйте його, коли він грає з іншими дітьми. Пам'ятайте, що дошкільний вік припускає поглиблення спілкування дитини за рахунок розширення його соціальних зв'язків.
♦ Не засмучуйтеся, якщо ваша дитина вередує. Пам'ятайте, що період такої поведінки рідко триває старше трьох років. Звичайно ж, за умови вашої правильної реакції на його капризи.
Як зробити новорічні іграшки своїми руками
Сьогодні не складно придбати новорічні іграшки на будь-який смак. Але набагато цікавіше зробити іграшку власними руками, вкладаючи в роботу часточку своєї душі. Якщо в сім'ї є маленькі діти, створення новорічних іграшок може перетворитися на цікаве, захоплююче заняття для всієї сім'ї. В результаті отримаємо купу позитивних емоцій та безліч оригінальних новорічних прикрас. Це не так складно, адже існує багато простих варіантів іграшок, які можна створити власними силами разом з дитиною. Більше варіантів на цій сторінці.
Саме час задуматись над прикрашанням оселі до Нового року та Різдва. То ж не гаймо часу і мерщій до роботи!
1. Прикраси з ниток
Як приготувати кульки з ниток:
1. Вам знадобляться: ножиці, повітряні кульки, жирный крем (вазелін), будь-яка пряжа, клей ПВА, миска. 2. Розводимо клей ПВА з водою, приблизно 3:1. Замість клею можна використовувати цукровий сироп чи клейстер з крохмалу. Для приготування клейстеру беремо 3 чайні ложки крохмалу на склянку холодної води, ретельно перемішуємо і доводимо до кипіння. 3. Надуваємо кульку потрібного розміру, перев'язуємо ниткою. 4. Відмотавши необхідну кількість пряжі, кладемо її в миску на 5 хвилин. 5. Змащуємо кульку жирним кремом і обмотуємо її пряжею. 6. Кульку повністю обмотуємо пряжею, поки вона не буде нагадувати кокон. 7. Нитку відрізаємо і приклеюємо до кульки. Кулька має сушитись не менше доби. 8. Поступово розв'язуємо повітряну кульку, обережно здуваємо її, посля чого виймаємо її з кокона; прив'язуємо до кульки зверху мотузок для кріплення.
При виготовленні кульки можна використовувати пряжу (нитки) будь-якого кольору чи пофарбувати будь-якою фарбою чи блискітками (спреєм). Можна прикрасити кульку мішурою. Маленькі кульки повісити на ялинку, великими прикрасити приміщення.
Якщо вам не вдається намотати просочену клеєм нитку на кульку, можна намотувати суху нитку, а потім ретельно змастити її клеєм з допомогою пензлика чи губки.
Замість нитки можна взяти тонку мідну проволоку й так само обмотати нею кульку.
З'єднавши декілька кульок-павутинок, можна змайструвати таких чудових сніговиків. Фантазуйте і експериментуйте!
2. Іграшки з підручних матеріалів
з пляшечки з під йогурта
Сніговик з пляшечки з під йогурта (фірми Данон). Шапочка зроблена з гофрованого паперу.
з лампочок
Надзвичайно цікаво створювати іграшки з лампочок разом з малюком.
На лампочці, пофарбованій в білий колір, легко намалювати кумедного сніговичка, ніс-морквину легко зробити з солоного тіста, Цоколь лампи чудово декорується милим ковпачком з тканини. Ну а ще можна додати руки-палички, приклеївши їх на універсальный клей-гель чи клеєвим пістолетом. З лампочок можна зробити Діда Мороза, пінгвіна, зайчика, на що вистачить фантазії.Чудова ідея для вторинного використання перегорілих ламп!
Для цього вам знадобляться: фарби, пензлики і лак для закріплення ефекту. Можна використовувати блискітки, стрічки, соломку, гудзики, кольровий папір,техніку декупаж.
з пластикових пляшок
з старих дисків
Старі непотрібні диски можуть знадобитися для створення новорічних іграшок. Для цього вам знадобиться прозора кулька або будь-яка новорічна кулька, яка втратила свій вигляд.
з старих газет та паперу
Можна обклеїти звичайні ялинкові кульки шматочками газети або нотного паперу.
з цукерок
Для того щоб власними руками зробити новорічну ялинку з цукерок, нам знадобиться аркуш картону, ножиці, скотч, клей і смачні цукерки. Насамперед скручуємо з картону конус, потім, починаючи знизу, обклеюємо цукерками нашу майбутню ялинку. Цукерки клеїмо по колу, одну за одною, щоб вони нагадували ялинкові гілки. Віддати свою перевагу краще легким цукеркам, щоб не перевантажувати ялинку. Замість картону можна використати пляшку шампанського. Такий смачний і красивий подарунок можна подарувати рідним і друзям на новорічні свята.
3. Прикраси з природніх матеріалів
з шишок і жолудів
Тільки подивіться на ці чудові прикраси з шишок! Такий простий, на перший погляд, природній матеріал має дуже ефектний вигляд. Щоб зробити такі прикраси, вам необхідно спочатку виготовити петельку для стрічки, використовуючи плоскогубці.Потім потрібно вкрутити петельку в шишку, простягнути стрічку і можна приступати до оздоблення.
Можна залишити шишку в її звичайному вигляді. Можна прикрасити бантиком з атласної стрічки або мішковини. Також можна пофарбувати шишку повністю або лише її кінчики сріблястою або білою акриловою фарбою і присипати блискітками.
Жолуді також як і шишки дуже часто використовуються в новорічному декорі. Жолудь і сам по собі може стати непоганою прикрасою. Ви можете пофарбувати жолудь повністю або тільки шапочку акриловою фарбою і присипати блискітками або покрити горіх блискучою фарбою з балончика. Результат вас приємно здивує.
з апельсинів
Такі новорічні прикраси з апельсинів здатні поліпшити настрій, вгамувати стрес і надовго поселити в душі відчуття свята.
Нанесіть на апельсин фломастером розмітку майбутнього малюнка. Орнаменти на фрукті можуть бути різними.
Проколіть зубочисткою отвори в потрібних місцях.
У дірочки на апельсині вставте гвоздику.
Якщо бажаєте, можете фігурно порізати апельсинову шкірку гострим ножем.
При виготовленні такої прикраси можна використовувати також лимон, мандарин або лайм.
Фрукти можна прикрасити святковими стрічками, повісити на ялинку або зробити святкову композицію у бокалі чи вазі або підсвічник.
Можна обкачати фрукти у такій суміші прянощів (з розрахунку на 4 плоди): 1/4 склянки меленої гвоздики, 0,5 склянки меленої кориці, 2-4 чайних ложки меленого духмяного перцю, 2-4 чайних ложки мускату, 1/4 склянки ванілі. Потім опустити в паперовий пакет, щільно закрити і покласти в тепле й темне місце для підсихання або для прискорення процесу використати духовку при невеликій температурі. Тоді неперевершений аромат фруктів-прикрас буде тішити вас дуже довго, налаштовуючи на позитивний лад.
4. Прикраси з тканини
новорічні кулі, обгорнуті тканиною
Старі ялинкові кулі можна обновити, загорнувши кожну з них в гарну тканину і перев'язавши стрічкою. Далі за вашим бажанням: додати гілочки ялинки, мереживо, сніжинки.
іграшки з фетру
Такого милого ангела можна зробити з фетру.
Нам знадобиться:
картон для створення шаблону
ножиці
голка
білий фетр для крил
фетр тілесного кольору
фетр тих кольорів, які вам подобаються, для волосся і сукні
нитки у відповідності до кольорів фетра
чорні і червоні нитки для очей і рота
вузька біла стрічка
деталі для прикрашання: бісер, паєтки, блискітки.
1. З фетра потрібно вырізати всі частини для майбутнього ангела. Зручно спочатку намалювати деталі на картоні, вирізати їх, а потім обвести деталі на матеріалі.
Для ангела нам знадобиться 1 деталь для обличчя, 2 для тіла, 2 для ніжок, 1 для переднього волосся, 1 для заднього волосся, 1 чи 2 викройки для крил.
2. Для початку візьміть нитку під колір ніжок ангела і зшийте дві викройки разом по контуру. Пришийте обличчя ангела до однієї з викройок тіла, яка буде передньою. Якщо ви використовуєте дві викройки для крил, то зшийте їх разом білою ниткою. Шов повинен закінчуватись знизу посередині крылышек, тоді він буде схований сукнею ангела.
3. Тепер потрібно пришити переднюі задню викройки волосся ангела. Для цього підберіть нитки відповідного кольору.
4. Тепер настав час пришити риси обличчя ангела. Робити це потрібно обережно, маленькими стібками.
5. Відріжте довгу вузьку стрічку приблизно 12-13 см і прикладіть її так, щоб утворилась петля. Зшийте кінці стрічки разом, а потім пришийте петлю до передньої сторони ангела. Слідкуйте, щоб стібки не проходили наскрізь через фетр, інакше ви зіпсуєте обличчя ангела. Необхідно шити так, щоб захоплювати лише голубий шматочок фетру, а не тілесного кольору.
6. Пришийте крила до спини ангела, зробивши шов посередині.
7. Настав час зшити передню і задню сторони ангела. Спочатку по верхній линії зшийте разом волосся ангела. Потім, змінивши колір нитки на голубий, по боках зшийте сукню. Нижня лінія деталей повинна залишатися не прошитою.
Нарешті, вставьте в нижню частину під сукню ніжки ангела і зшийте нижню лінію.
Можна зробити з фетра таку симпатичну мавпочку — символ 2016 року.
Виготовлення іграшки з шкарпетки - це заняття, яке сподобається будь-якій дитині.Воно не складне, захоплююче, швидко реалізується і в результаті виходить унікальна іграшка. Розвивається фантазія і творче мислення дитини.
Зробити можна сніговиків, пупсів, мавпочок, зайців і багато іншого.
5. Оздоблення новорічних куль
з допомогою фарб
Щоб оригінально прикрасити новорічну ялинку, можна спробувати різні техніки декорування новорічних кульок. Придбайте звичайні недорогі скляні кулі і надайте їм неповторного вигляду з допомогою фарб, стрічок чи намистин.
Будь-який малюнок легко створити на ялинковій іграшці з допомогою акрилових фарб та пензлика.
з допомогою стрічок
Стрічки нададуть особливо святкового вигляду ялинковим прикрасам.
з допомогою техніку декупажу
Пошукайте вдома в коробці з ялинковими іграшками стару обдерту кульку і зробіть з нею нову і яскраву з допомогою техніки декупажу. Це дуже проста техніка, яку легко зможе освоїти навіть новачок. А результат перевершить ваші сподівання. Головне, це запастися достатньою кількістю різних красивих серветок!
Вам знадобляться наступні речі:
•звичайні пластикові кульки діаметром 8 см
•акриловий лак
•акрилові фарби
•тришарові серветки з новорічним малюнком
•клей ПВА
•плоскі синтетичні пензлика
•блискітки
•манна крупа
•губка
•палітра для фарб
Новорічний декупаж кульок краще робити на іграшках без малюнків.На палітру налийте трохи білої акрилової фарби. Невеликий шматочок кухонної губки вмочіть у фарбу. Тепер губкою нанесіть фарбу на кульку. Не треба розмазувати фарбу по кульці, а просто легенько торкайтеся губкою поверхні. Слідкуйте, щоб на губці постійно була біла фарба. Таким чином фарбуємо всі кульки, підготовлені для декупажу.
Кульки залишаємо сохнути на одну годину. В цей час готуємо серветки, які і стануть основою для новорічного декупажу. Як і слід, відокремлюємо верхній шар з малюнком від основної частини серветки. Елементи, які ви хочете використати, можна вирізати за допомогою ножиць або відривати руками.
Розведіть клей ПВА з водою в пропорції 1:1. Приклейте мотиви на кульки, рухаючись від центру малюнка до його країв.
Щоб кулі не були одноманітними, їх можна прикрасити будь-яким іншим кольором, який вам подобається. Звичайно, намагайтеся, щоб фарба не потрапила на наклеєний мотив. Коли фарба повністю висохне, кульки покривають лаком.
Після повного висихання лаку кульку можна додатково декорувати.
з допомогою гудзиків
Екологічна акція «Годівничка для пташок».
Нещодавно у ЗДО пойшла екологічна акція «Годівничка для пташок».
Справжнім подарунком для пернатих стали годівнички, які виготовили батьки з різноманітних матеріалів.
Зима – пора року, коли пернаті потребують нашої допомоги, щоб вижити в найважчі часи. Взимку птахам важко знаходити їжу і вони часто гинуть від голоду та холоду.
Щороку в цей період вихованці закладу та їх батьки допомагають їм вижити.
Дошкільнята знайомилися із зимуючими в нашому краї пташками, дізнавалися як їм важко вижити взимку і як можуть вони, маленькі діти, допомогти пташкам перезимувати. Разом з батьками малеча майструвала годівнички, а потім з вихователями розвішували їх на території закладу, виготовляли їжу для птахів.
Щодня діти, з задоволенням виходять на прогулянку і поспішають наповнити годівнички їжею для птахів. З цікавістю спостерігають за пернатими, які зграйками перелітають від однієї годівнички до іншої.
Діти все більше дізнаються, що допомагаючи птахам, важливо робити це правильно, щоб не завдати шкоди їхньому здоров’ю.
Взаємодія сім'ї і дошкільного закладу у вихованні дітей.
З перших днів свого життя дитина починає поступово всотувати в себе навички вживання у світ і виживання у ньому, опановувати соціальний досвід (соціалізується). Макрокосм цього світу на перших порах зведений до середовища сім'ї, яка передусім несе відповідальність за виховання дитини. Глибинний зміст, масштаб і сила цієї відповідальності обумовлені соціальним статусом сім'ї.
З часом дитина розширює сферу своєї взаємодії зі світом, на неї спрямовують свої впливи різноманітні соціальні інститути, які доповнюють, урізноманітнюють виховні зусилля сім'ї. На етапі дошкільного дитинства провідним соціальним інститутом, покликаним забезпечити різнобічний розвиток дитини, є система дошкільних закладів. Гармонійна взаємодія їх із сім'єю є запорукою повноцінності буття дитини, розкриття і реалізації її потенціалу, виходу на нові орбіти соціальної реальності. І все-таки найвища відповідальність за виховання дітей у цій взаємодії належить сім'ї.
Виховна функція сім'ї
В усі часи і серед різних народів родинне виховання було і є незмінною цінністю, головною духовною основою життя нації, могутнім соціальним феноменом, який найтісніше об'єднує людей, неперевершеним чинником самовиявлення людини в усіх її іпостасях: немовля, дитина, підліток, юнак (дівчина), чоловік (жінка), син (дочка), дідусь, бабуся, онук та ін.
Сім'я— мала соціально-психологічна група, члени якої пов'язані шлюбними або родинними стосунками, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю.
Соціальна роль сім'ї обумовлена потребою суспільства у фізичному і духовному відтворенні населення. Будучи одним із найважливіших елементів суспільства, значною мірою залежачи від процесів і тенденцій у ньому, сім'я є відносно автономним соціальним інститутом, що зумовлює її соціальну стійкість, захищеність, навіть недоступність для соціальних експериментувань. Як і кожне соціальне явище, вона також розвивається.
Сім'я виконує різноманітні зовнішні і внутрішні функції. З огляду на особливості соціального буття сім'ї, виокремлюють такі провідні її функції:
— виховна функція. Полягає вона у задоволенні індивідуальних потреб у батьківстві та материнстві, самореалізації особистості в дітях. Стосовно суспільства виховна функція сім'ї забезпечує соціалізацію підростаючого покоління;
— господарсько-побутова функція. Спрямована вона на задоволення матеріальних потреб членів сім'ї, забезпечення умов для збереження і зміцнення їхнього здоров'я, організацію відпочинку;
— емоційна функція. Реалізація її задовольняє потребу людини у визнанні, любові, турботі, психологічному захисті;
— функція духовного спілкування. Забезпечує взаємне розуміння і духовне збагачення особистості;
— функція формування досвіду соціального життя. У сім'ї особистість здобуває первинні знання і навички взаємодії з людьми, поведінки в суспільстві, набуває досвіду соціального контролю за виконанням його норм і правил;
— сексуально-еротична функція. Забезпечує продовження роду, задовольняє потреби індивіда у сексуальному житті.
Порушення функцій сім'ї може бути пов'язане з політичними, соціально-економічними умовами її життя, особистісними якостями її членів, особливостями їхніх взаємин. Неблагополуччя у сім'ї породжує проблеми у розвитку дітей.
У сучасній сім'ї особлива роль належить функціям духовного спілкування, емоційної підтримки, виховній функції, оскільки суспільство, навчально-виховні заклади не можуть забезпечити таких унікальних умов для емоційно-духовного життя особистості, якими володіє сім'я. Саме завдяки проживанню в сім'ї, цілеспрямованим її зусиллям людина пізнає, осягає свою людську сутність, обов'язки перед іншими людьми, передусім перед батьками і дітьми, утверджує в собі все людське. Для цього вона повинна виростати в сім'ї, в якій витає дух любові, всі чуйно, турботливо ставляться одне до одного. Адже уроки доброти, любові, здатність до співпереживання неможливо почерпнути з книжок. Ці якості виробляються в дитині передусім під час її взаємодії з найближчими їй людьми. Відчуваючи любов до себе, спостерігаючи, у чому це виявляється, дитина вчиться любити інших людей. А любов до дитини виростає із взаємної любові батьків, від уроків любові, отриманих ними у своєму дитинстві, від щирості їхніх стосунків зі своїми батьками.
Особливості виховної функції сім'ї полягають у тому, що вона одночасно виховує дорослих і дітей та реалізується у таких трьох головних аспектах:
1. Становлення, розвиток, виховання дитини як особистості, сприяння розвитку її здібностей. Сім'я репрезентує дитині суспільство, забезпечує передавання їй соціального досвіду, охороняє її права.
2. Здійснення виховного впливу сім'ї на кожного індивіда впродовж усього його життя. Кожна сім'я має свою систему виховання, засновану на певних ціннісних орієнтаціях. Спочатку несвідомо, орієнтуючись на почуття близьких людей, дитина починає розуміти, що в її поведінці їх радує, а що засмучує. Пізніше у неї формуються уявлення про те, що є прийнятним у сім'ї, а дорослішаючи, вона починає усвідомлювати принципи, на яких вибудовуються стосунки в її сім'ї, порівнювати їх з ідеальною, на її погляд, системою.
3. Спонукання дітьми саморозвитку, самовдосконалення своїх батьків та інших родичів. Дитина є невичерпним джерелом життєвих успіхів, емоційних стимуляторів для дорослих. Ледь з'явившись на світ, вона значно розширює його горизонти для своїх батьків, вносить у їхнє життя багато нового. Підростання, дорослішання дитини потребує нових знань, виховних умінь і навичок дорослих, реалізації своєї соціальної ролі на більш високому рівні. Виховуючи дитину, батьки самі повинні поводитися на рівні вимог, які їй пред'являють. Очевидно, на цьому ґрунтуються твердження, що не сім'я соціалізує дитину, а дитина соціалізує дорослих.
У дошкільні роки дитина повністю ототожнює себе зі своєю сім'єю, передусім із батьками; її емоційний світ майже цілком залежить від атмосфери в сім'ї. Саме тут вона пізнає й опановує моделі моральної поведінки, взаємодії з іншими людьми, природою тощо.
Форми роботи дошкільного закладу із сім'єю
Сучасні дитячі дошкільні заклади стають відкритими для батьків, дітей і громадськості. Вони все більше уваги приділяють освіті та вихованню батьків, вважаючи це одним із принципово важливих чинників успішного розвитку і виховання дітей. Вплив дошкільних закладів на розвиток педагогічної культури батьків буде ефективним, якщо відповідатиме таким критеріям:
1. Спрямованість і адресованість. Даючи конкретні поради, рекомендації, педагоги повинні знати особливості конкретних сімей. Нерідко батьки самі звертаються до вихователів за педагогічними порадами, у тому числі з конкретними питаннями щодо власної дитини.
2. Оперативний зворотний зв'язок. Робота педагога з батьками має вибудовуватися на основі живого діалогу, в процесі якого він з'ясовує рівень сформованості педагогічних знань і навичок батьків, вносить за необхідності відповідні корективи.
3. Індивідуалізація педагогічного впливу. Працюючи з батьками, вихователь допомагає їм використовувати педагогічні знання не як абстрактні істини, а як керівництво до практичних виховних дій, спрямованих на конкретну дитину з її особливостями, перспективами вікового та індивідуального розвитку.
Форми роботи з батьками можуть бути колективними, індивідуальними, наочно-інформаційними. До колективних форм роботи належать батьківські збори (групові та загальні), на яких обговорюються проблеми життєдіяльності групи і дитячого садка; зустрічі з батьками; вечори запитань і відповідей; засідання «круглого столу» з дискусійних проблем; заняття-тренінги, покликані навчити батьків правильно організувати спілкування і спільну діяльність з дитиною; спільні з дітьми, батьками і вихователями свята і розваги; виставки спільних робіт батьків і дітей; дні відкритих дверей; школи для батьків; сімейні (домашні) педради, які проводять у батьків вдома; батьківські конференції.
Індивідуальні форми роботи охоплюють індивідуальні бесіди і консультації (проводять, як правило, вранці і ввечері, коли батьки приводять дитину в дитячий садок або забирають додому), відвідування дітей вдома; залучення батьків до життя дитячого садка (організаційно-господарська допомога вихователю: виготовлення іграшок, посібників, допомога у проведенні екскурсій, культпоходів тощо).
Найпоширенішими наочно-інформаційними формами роботи є виставки дитячих робіт; реклама книг, публікацій у періодиці, в системі Інтернет з проблем сімейного виховання.
Очікувану ефективність забезпечує раціональне поєднання різних форм роботи. Як свідчить досвід, у роботі з батьками слід уникати готових оцінних суджень про виховання, допомагати їм у виробленні вміння особисто спостерігати за власною дитиною, відкривати в ній нові якості й риси.
Часто педагоги свої міркування ілюструють магнітофонними записами розмов з дошкільниками, видеофрагментами про різні види діяльності (дидактична, театралізована гра, праця, зображувальна), фотографіями дітей, виставками їхніх робіт.
Актуалізації уваги батьків до проблем виховання дошкільників сприяють доручення їм виступити з конкретного питання на батьківських зборах; «домашні завдання» на спостережливість; участь батьків у роботі гуртків, проведенні ігор, занять, екскурсій з дітьми; допомога у проведенні рольових і ділових ігор.
Значного поширення набувають творчі форми роботи з батьками, в яких беруть участь діти, інші педагоги і співробітники дошкільного закладу. Часто батькам цікаво не тільки спостерігати за дитиною під час її взаємодії з дорослими не в домашніх умовах, а й самим виступити в новій ролі (театралізованій виставі, спортивному змаганні, конкурсі, засіданні дискусійного клубу).
Доцільно залучати до роботи не окремих, а всіх представників сім'ї, інших родичів, які мають стосунок до виховання дитини, а також налагодити дружні стосунки з іншими сім'ями, які небайдуже ставляться до розвитку і виховання своїх дітей.
У роботі дошкільного закладу з батьками істотне значення має спрямування педагогічної самоосвіти батьків, стимулювання прагнення і вміння поповнювати свої педагогічні знання і після вступу дитини до школи.
У РОБОТІ ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ З БАТЬКАМИ ІСТОТНЕ ЗНАЧЕННЯ МАЄ СПРЯМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ САМООСВІТИ БАТЬКІВ, СТИМУЛЮВАННЯ ПРАГНЕННЯ І ВМІННЯ ПОПОВНЮВАТИ СВОЇ ПЕДАГОГІЧНІ ЗНАННЯ І ПІСЛЯ ВСТУПУ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ.
Вихователі та батьки нашого садочка готують виставку " Дари ОСЕні".
Як зробити пастушка і песика з природних матеріалів
Сьогодні Ти маєш чудову нагоду дізнатися, як виготовити осінню композицію «Пастушок і його вірний пес», а я з радістю Тобі в цьому допоможу.
Отож, для виробу Тобі знадобляться:
каштани зі шкіркою;
жолуді;
сірники і зубочистки;
пластилін;
маркер;
шило або голка;
стрічка.
1. Перед тим, як розпочати роботу над композицією, підбери охайні каштани, шкірку та жолуді, що підходять за розмірами. Орієнтуйся на зображення готового виробу.
2. Спочатку виготовимо пастушка.
За допомогою шила або голки зроби у каштанах отвори для ніг, рук та голови чоловічка і встав у них шматочки зубочисток або сірників.
Шапочки жолудів слугуватимуть пастухові черевичками — їх також потрібно проткнути шилом та знизу закріпити пластиліном, аби краще трималися. А шкірка від каштана виконуватиме роль кашкета.
3. За тим самим принципом, але вже з жолудів, виготовляємо пса. Зроби в жолудях отвори для кінцівок та хвоста тварини і встав сірники.
4. Не забудь зав’язати пастушкові шарф, який надійно захистить чоловічка від прохолодного осіннього вітру. Для цього якнайкраще підійде яскрава жовта стрічка.
5. Маркером намалюй пастухові і песику очі та рот.
Пастушок і його вірний друг готові! Вони обов’язково стануть окрасою будь-якої виставки з природного матеріалу, а також збережуть у Твоїй кімнаті частинку осені.
А ось іще кілька ідей для осінніх виробів!
ТЕМАТИЧНИЙ ДЕНЬ : « Голуб миру»
22 вересня 2021
План заходів:
Назва заходу
Час
Місце проведення
Група
Відповідальні
Заняття
Ознайомлення з природним довкіллям Тема «Голуб мира».
Художньо-продуктивне
образотворення
Колективна робота .
Тема: «Дитячі долоньки».
Заняття
Ознайомлення з природним
довкіллям.Тема:
«Сонечко-один з символів мирного неба над головою!»
Д/г «Кому потрібно сонечко?»
Розмальовка «Весела планета».
Логіко-математичний розвиток. Тема:
«Дружні малята».
Ознайомлення з природним довкіллям. Тема:
«Разом заради мира». Виготовлення поробки (орігамі) «Голуб миру»
Бесіда: «Голуб мира». Розповідь легенди про голуба.
Елементи грамоти.
Тема: «Слово «МИР»
Художньо-продуктивне образо творення
(аплікація) Тема: «Голуб мира».
Використання розмальовок на тему дня.
21 вересня 2021 р.
9.00.
22 вересня
9.00.
22 вересня
9.00.
22 вересня
9.00.
9.40.
22 вересня
9.00
9.30.
10.00
2 половина
дня
Групова
Кімната
Групова кімната
Групова
Кімната
Групові кімнати
Ⅱ молодша
«А»
Ⅱ молодша
«Б»
Середня
Група
Старша «А»
Старша «Б»
Вихователі
Вихователі
Вихователі
Вихователі
груп
Робота з батьками: Виготовлення інформаційних листів «Ми за мир».
Конкурс малюнків на асфальті : «Діти обирають мирне небо».
Що необхідно для досягнення достатнього ступеня психологічної захищеності в сім'ї і батьків, і дітей? 
Джерело: Національна поліція України 
Джерело: Держспецзв’язку 
