Пластилін – фахівці зазначають, що наразі ліпити може бути ефективніше, ніж малювати.
По можливості взяти з собою подушки, щоб зробити будиночок.
Нитки, щоб навколо себе "прокреслити" коло безпеки.
Орігамі.
Кінетичний пісок.
Робити мотанки з хусточок і роздавати дітям в укритті.
Вчитися жонглювати – чим завгодно.
Чарівні дотики: уявити, що тіло – музичний інструмент. І кожна його частина видає свій звук. Торкатися долонькою, а дитина співає, мукає, кукарекає та інше.
«Я – тварина». Показувати жестом, позою, звуками будь-яку тварину. Другий партнер із гри відгадує.
Видувати мильні бульбашки.
«Докричатись до Місяця»: уявити, що треба крикнути послання космонавтам чи інопланетянам. Можна кричати з різних кутів кімнати один одному, можна спрямовувати звук далеко-далеко.
"Вдихнути хмару": уявити, що вдихнули хмару і видихнути її зі звуком, можна з грозою та блискавкою, тупаючи ногами.
«Погода»: можна йти, можна стукати подушечками пальців (краще нігтями): спочатку сонечко і легкий вітер (йдемо - стукаємо повільно, м'яко і тихо), потім вітер міцнішає, починається дощ (йдемо швидше і тупаємо). Дощ посилюється - тупаємо сильніше, злива - стрибаємо, гроза - буревій - стрибаємо, дуємо і кричимо, вітер заспокоюється, дощ стихає - поступово йдемо тихіше і повільніше. Закінчуємо "хорошою погодою".
«Клац-клац»: клацати зубами, ніби від холоду, потім показувати зуби, як мавпочки, скалітися і гарчати, як тигри. Після цього перетворитися на людей.
«Лети!»: дмухати один на одного, як на пір'я. Дозволити собі подути на когось із батьків, щоб «здути» з місця.
"Штовхачки": "відштовхнути повітряною хвилею" когось з батьків (партнера з гри), зробивши жест руками. І той "відлітає" від дитини.
"Подушковий бій".
«Борці сумо»: засунути подушку під одяг і штовхатися, подушка пом'якшуватиме удар.
Рвати папір, можна з малюнком, а потім зібрати з уривків колаж.
«Шкрябалки та дряпалки»: нігтями «прошкрябати» малюнок у тісті, у фользі, у крупі. У пакет, що закривається, залити фарбу, дитина подушечками пальців і нігтями продряпує візерунки.
Боулінг: збивати будь-які предмети. І дорослі мають дозволити порушити порядок.
«Злий бобер»: придумати злу тварину і поводитися так, як нам здається, може поводитися ця тварина. Потім перетворитися на добру тварину. Потім у людину.
«Випустити пазурі»: показати, як тигреня шипить і показує пазурі, коли хоче захиститися. Потім перетворитися на людину.
"У ціль": зім'яти в руках папір і, як м'ячиком, потрапити у ціль.
Кричати в «мішок для крику». Або в склянку.
«Бодалки так-ні»: бодатися руками чи головою, говорячи по черзі «так» чи «ні».

- НАСТІЛЬНІ ІГРИ

Шахи – шашки. Причому шашки – збивати щиглем (нам потрібні «агресивні дії»).
Будь-які настільні ігри.
Мапи.
Розставляти доміношки та влаштовувати «ланцюгову реакцію».

Психологи радять: чим простіша і навіть тупіша гра, тим краще.

- МАЛЮВАННЯ

Мандали, будиночки, веселки.
Мрію.
Найбезпечніше, найзахищеніше місце.
Те, що захочеться робити одразу після війни.
Використовувати розмальовки.
Ангелів.

- ІГРИ ІЗ СЛОВАМИ

«Чотири слова»: обираємо 4 абсолютно не пов'язані між собою слова. Використовуючи їх, складаємо по черзі невелику розповідь. Дітям віком від 8 років можна запропонувати і 5-6 слів.
«Багато слів»: обираємо велике слово, з його букв кожен на своєму аркушику складає та записує багато маленьких. При цьому спочатку діти можуть бути в команді з дорослими, а потім швидко стають самостійними гравцями.
"Малювання словом": обираємо "складне" для дитини слово, яке складно писати або вимовляти. Придумуємо, що саме ним малюватимемо. Наприклад, намалювати фігурку кота, використовуючи лише задумане слово. Для цього пишемо його багато разів у різних площинах.
"Навпаки": говорити слова задом наперед, не записуючи їх. Наприклад, мило – олим, весна – ансев.
"З'єднання": написати хаотично на аркуші літери, з'єднувати літери лініями в слова.
"Покажи слово": один гравець загадує слово і показує його пантомімою.
«Я загадав»: розповісти про загадане слово, описуючи, але не називаючи його. Наприклад, «Я загадав – білий, холодний, скрипить під ногами, тане».
«Індукція – дедукція». Гравець загадує предмет, решта повинні його вгадати, ставлячи питання, на які він може відповісти тільки "так" чи "ні".
"Остання літера": кожен гравець каже слово, яке починається на останню літеру попереднього слова.
«Рима»: називаємо 4 або 2 випадкові слова, на які шукаємо риму або з якими придумуємо чотиривірш.
«Літера»: називаємо слова лише на задану літеру. Ускладнений варіант для дорослих: наприклад, слова – предмети на загадану літеру, які можна покласти у трилітрову банку.
«Шукаємо подібне»: називаємо два випадкові слова - чим їх можна об'єднати?
"Чарівна мова": для дітей, які вчаться розбивати слова на склади. Розмовляємо, перед кожним складом додаючи додатковий склад (жи, ма, хрю...).
«Нісенітниця»: говоримо початок речення, до якого потрібно придумати таке саме нісенітне продовження.
«Казка»: створюємо казку разом, коли кожен каже по одному реченню..
Асоціації: один гравець називає слово, наступний - свою асоціацію на це слово. Дітям можна пояснити простіше: скажи перше, що спадає на думку, коли чуєш це слово.
"Це слово вміє...": описуємо слово його "уміннями". Можна слово одразу озвучити, а можна загадати, щоб за його вміннями вгадати, що це.
Картина: називаємо слово, по черзі розповідаємо, яку об'ємну картину ми бачимо, коли вимовляємо це слово. Наприклад, для одного гравця слово «чай» означає: сім'я сидить за столом і розмовляє, для іншого це чайна плантація та збирачі чаю, для третього – стіл, накритий скатертиною, грає музика, для четвертого – чайна церемонія, для п'ятого – людина сама стоїть біля вікна, насолоджуючись самотністю та чаєм.
«Антоніми»: називаємо слова та шукаємо до них антоніми.
«Неіснуюче слово»: вигадуємо неіснуючі слова і що вони могли означати мовою інопланетян.
«Тарабарська мова»: говоримо один з одним тарабарською мовою, намагаючись по інтонації вгадати, про що кожен говорить.
«Питання»: один гравець ставить запитання, другий має відповісти на нього запитанням – гра триває доти, доки хтось не скаже речення без запитання. Наприклад: Ти їв сьогодні? А чому ти цікавишся? Хіба це таємне запитання? І т.д.

- ІГРИ В ТЕЛЕФОНІ

Психологи рекомендують використовувати ігри в телефоні, де задіяно просторове сприйняття - типу тетрісу. Ну і, звісно, мультфільми, куди ж без них.

Для батьків, які перебувають з малюками в укриттях, небайдужі українці створили канал із казками, які можна завантажити та прослухати офлайн: https://t.me/pavlushaiyava

Прогулянка більшості дітей доставляє величезну радість. Особливо, коли на вулиці сніг! Але у деяких дітей навіть при температурі плюс 4°С може виникнути хвороблива реакція. І зневажати цим у жодному разі не можна!
Адже зимова прогулянка може обернутися виникненням на шкірі висипу, пухирів, лущення. Це – один з проявів холодової алергії. Сльозотеча, нежить, що виникає тільки на вулиці і проходить, як тільки дитина потрапляє в тепле приміщення. Це теж досить неприємні прояви нестерпності дитиною холоду.
Однак у цієї проблеми можуть бути й більш серйозні прояви. Це: переднепритомний стан, запаморочення, часте серцебиття, здавленість дихання та навіть набряк гортані, небезпечний для життя. Особливо підступним цієї хвороби є в тім, що новий симптом може виникати раптово: учора в маляти “усього лише” покрилися пухирями щічки, а через два тижні воно втратило на вулиці свідомість. Тому недбале ставлення до холодової алергії є зовсім неприпустимим!
У жодному разі не займайтеся самолікуванням при проявах у вашої дитини холодової алергії! І не тільки її, будь-яка проблема зі здоров’ям дитини виключає можливість самолікування, помилки можуть дуже дорого коштувати.
Тому проконсультуйтеся з лікарем, щоб переконатися, що приводу для серйозного занепокоєння немає. При необхідності він допоможе підібрати препарати для зняття свербіння, болю, усунення пухирів. Адже важкі прояви холодової алергії – це серйозний сигнал. Варто провести ретельне обстеження!
Але пам’ятайте: правильне харчування, фізична активність, розумне загартовування часто працюють сильніше медикаментів. І, крім усього, постарайтеся не провокувати виникнення цієї хворості. Що ж для цього потрібно?
Фахівці рекомендують: скасовувати прогулянки, якщо температура повітря на вулиці нижче +4°С. Однак у деяких дітей цей температурний бар’єр може бути вищим. Особливо небажані прогулянки у вітряну погоду на тлі високої вологості.
Перед виходом на вулицю в холодну пору року обов’язково використовуйте дитячі креми з позначкою “Захист від холоду”.
Одягайте маля в одяг тільки з натуральних тканин. Синтетика може збільшувати прояви холодової алергії.
Якщо у вашої дитини холодовий риніт або холодовий кон’юнктивіт, масажуйте на вулиці крихітці щічки й носик – це підсилює кровообіг і знижує ймовірність виникнення симптомів холодової алергії.

Консультація для батьків

Чому більшості шестирічок важко адаптуватися до школи?

Початок навчання дитини в 1-му класі — складний і відповідальний етап у її житті. Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності — це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки. Змінюється все життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам і турботам. Звикання до школи — тривалий індивідуальний процес. Згідно зі статистикою, тільки 50% дітей адаптується до нових умов і вимог протягом півроку. Другій половині потрібно більше часу.

Адаптаційний період у шестирічок більш тривалий, ніж у семирічок. У шестирічок спостерігається більш висока напруженість всіх систем організму, більш низька і нестійка працездатність. Рік, що відокремлює шестирічну дитину від семирічної, дуже важливий для її фізичного, функціонального і психічного розвитку. Саме в цей рік формуються такі важливі новоутворення: інтенсивно розвивається регуляція поведінки, орієнтація на соціальні норми і вимоги, закладаються основи логічного мислення.

У вересні хворіють більшість дітей, деякі скаржаться на втому, головний біль.

Саме про це попереджають медики.

Це фізіологічна адаптація дітей. Соціально-психологічна адаптація полягає в освоєнні нового соціального статусу «учень», а також у налагодженні ефективного спілкування з однолітками і вчителем. Діти швидко звикають до класовода. Але проблема в тому, що інших дорослих вони не сприймають як вчителів. Для малечі існує школа, директор, завуч і класний керівник.

Біологічна адаптація — це пристосування до нового режиму навчання й життя. Траплялися випадки запізнень на уроки. Режим дня змінився не лише у дітей, а й у батьків в першу чергу.

Психологічна адаптація — це входження до нової системи вимог, пов’язаних з виконанням навчальної діяльності. Всі спілкуються між собою, знаходять партнерів для гри. Діти вже звикли до певних правил: привітання, шикування для переходу в інший клас або в їдальню, миття рук перед сніданком, закінчення уроку по дзвіночку класного керівника. Більшість дітей дотримуються правил поведінки в школі, в їдальні, але потребують постійного нагадування. Особливо, під час перерви. Діти не вміють самостійно складати портфель до школи, самостійно підготуватися до уроку вміють не всі.

Соціальна адаптація — це процес входження до учнівського колективу. Соціальну адаптацію розглядають як завершальний, підсумковий етап адаптації в цілому, що забезпечує як фізіологічне і психологічне, так і соціальне благополуччя особистості. Першокласник повинен пристосуватись до вимог тих соціальних груп, що характерні для школи (учнівська група, вчителі, інші класи тощо).

Розглянемо чинники, що впливають на успішність адаптації дитини до школи:

функціональна готовність до початку систематичного навчання: організм дитини повинен досягти такого рівня розвитку окремих органів і систем, щоб адекватно реагувати на дії зовнішнього середовища.
вік початку систематичного навчання: не випадково
стан здоров’я: це один з основних факторів, що впливають не лише на діяльність і успішність процесу адаптації до школи, а й на процес подальшого навчання. Найбільш легко адаптуються здорові діти.
рівень тренованості адаптаційних механізмів: безумовно, першокласники, що відвідували раніше дитячий сад, значно легше адаптуються до школи, ніж «домашні», не звичні до тривалого перебування в дитячому колективі;
особливості життя дитини в сім’ї: велике значення мають такі моменти як психологічна атмосфера в сім’ї, взаємостосунки між батьками, стиль виховання, статус дитини в сім’ї, домашній режим життєдіяльності дитини тощо;

психологічна готовність до шкільного навчання: психологічна готовність передбачає інтелектуальну готовність (рівень розвитку пізнавальних здібностей), емоційно-вольову готовність (емоційна зрілість, адекватність емоційного реагування, вольова регуляція поведінки) і особову готовність (мотиваційна готовність, комунікативна готовність);
раціональна організація учбових занять і режиму дня: однією з головних умов, без яких неможливо зберегти здоров’я дітей протягом навчального року, є відповідність режиму учбових занять, методів викладання, змісту і насиченості учбових програм, умов зовнішнього середовища віковим можливостям першокласників;

відповідна організація рухової активності дитини: рухова активність – найефективніший спосіб попередження і своєчасного запобігання стомлення, підтримки високої працездатності.

Можна виділити наступні ознаки адаптації дитини до школи:

Процес навчання викликає у першокласника позитивні емоції, він упевнений в собі і не відчуває страх.

2.Новоспечений учень справляється зі шкільною програмою.

Дитина проявляє самостійність при виконанні домашніх завдань і звертається за допомогою до мами або тата тільки після того, як самостійно спробувала його виконати.
Першокласник задоволений своїми стосунками з однокласниками і вчителем.

Оптимальний адаптаційний період складає один-два місяці. Залежно від різних чинників рівень адаптації дітей до нових умов може бути різним: високим, нормальним і низьким. Адаптація дитини до школи процес не односторонній: не тільки нові умови впливають на малюка, але і сам він намагається змінити соціально — психологічну ситуацію.

Дезадаптація

Причини дезадаптації:

1.Відсутність позитивної установки дошкільного життя (батьки залякують школою).

2.Не сформованість продуктивних форм спілкування з ровесниками (комунікативні труднощі).

3.Незнання вчителем індивідуально-психологічних особливостей дитини, авторитарний характер педагогічної діяльності вчителя.

4.Невідповідність режиму, методів виховання і в школі.

5.Недостатній інтелектуальний розвиток дитини, відсутність допомоги з боку батьків і вчителя.

Ознаки дезадаптації : підвищена стомлюваність, дратівливість, спалахи гніву, замкнутість, погана успішність, агресивність або, навпаки, надмірна соромливість, підвищена тривожність, низька самооцінка.

Прояви дезадаптації: відставання від програми; швидка втомлюваність; недисциплінованість; невміння будувати відносини з однолітками та дорослими; підвищена тривожність, плаксивість; глибокий спад працездатності наприкінці дня; неадекватна поведінка; неуспішність у навчанні.

При перших ознаках дезадаптації необхідно проводити роботу з батьками про труднощі дитини. Тільки безумовне сприймання дитини батьками, розуміння та підтримка в складних ситуаціях створюють відчуття захищеності, внутрішнього комфорту дитини.

Консультація для батьків

«Математика - це цікаво»

Часто чуєш, як дитина схвалювана дорослим заявляє, що вміє рахувати до 10, до 20. Починаючи вважати це, вона поспішає, пропускає числівники. Дорослі їй підказують, а дитина механічно повторює все сказане за ними. Постає питання: чи дійсно дитина вміє рахувати? Звичайно, не вміє. Тут присутнє механічне запам'ятовування числівників, за яким немає головного розуміння. Навчати дошкільнят початкам математики, безумовно, необхідно. Особливо гостро це питання постає зараз, коли перед педагогами та психологами поставлено завдання створити передумови для переходу на навчання дітей з 6 річного віку. Дошкільника необхідно вчити так, щоб світ, що оточує його, ставав зрозуміліше.

Батьки покликані допомогти йому в цьому, показати суттєві взаємозалежності, вчити міркувати, порівнювати, співставляти. Зауважимо, що більшість батьків, перш за все, вчать дітей рахувати до 10, 20 і більше. Доведеться засмутити їх. Найчастіше такі знання дітей є марними, тому що дитина механічно запам'ятавши назви і порядок числівників, натренувалася у так званому механічному рахунку. Як правило, при цьому у дітей відсутнє уявлення про число,його склад.

Як же слід вчити дитину рахувати? Як домогтися, щоб рахунок для нього був не набором слів, завчених в певному порядку, а залишався б на розумінні сенсу числа? Ще в молодшій групі дитина навчилася визначати різну кількість предметів словами «один» і «багато». У віці від 4 до 5 років програмою дитячого садка передбачено навчання рахунку до 5 на основі порівняння 2-х множин. Так, наприклад, маючи однорідні іграшки, можна показати дітям, що ми маємо багато звірят, але серед них 2 зайця менше ніж 3 ведмедя; 1 лисичка менше ніж 2 зайця. Є багато ляльок. Запропонуйте дізнатися: «Більше маленьких ляльок або великих». Знайомство з кожним новим числом здійснюється на основі порівняння 2-х множин. Ви ставите два ряди предметів так, щоб кожен з них знаходився чітко один під іншим. Дитина, порівнюючи кількість предметів, без рахунку визначає, де їх більше, а де менше. Після цього ви називаєте новий числівник. Зелених кубиків - 1, а червоних кубиків - 2. 2 більше, ніж 1, 1 - менше, ніж 2. Таким же способом познайомте дитину з числами 3, 4, 5.

Не забувайте: наша мета сформувати у дитини до початку шкільного навчання поняття про числівників, про натуральний ряд чисел, а не просто навчити рахувати. Для рахунку треба брати предмети без відволікаючих деталей, предмети повинні бути взаємопов'язані (ялинки - гриби), (метелики - квіти). Предмети повинні бути знайомі дітям: гудзики, палички тощо, (без прикрас). Покажіть дітям, що рахувати предмети зручніше правою рукою в напрямку зліва - направо, під час рахунку кожне слово - числівник треба співвідносити тільки до одного предмету. Дуже важливо навчити дитину розуміти, що «три» в даному випадку не до назви останнього предмета, а до всієї перерахованої групи предметів. Потрібно називати предмети, узгоджуючи їх найменування з числівником у роді, числі та відмінку: «Тут 2 кубики», «Всього 3 яблука», «На картці 5 грибів». З початок називають числівник потім іменник. Коли дитина вчиться рахувати предмети, вона може пересувати їх рукою. Потім можна перейти до рахунку без руху рукою - візуально.

Для вправ у рахунку можна брати різний наочний матеріал: іграшки, пізніше - геометричні фігури (круги, квадрати, трикутники). Вправи потрібно урізноманітнити, ставити різні завдання. Наприклад, дорослий ставить на стіл 2 матрьошки і 2 пірамідки. Питаєте: «Скільки тут матрьошок? Скільки тут пірамідок?» «Яких іграшок більше? Менше? Як зробити, щоб пірамідок стало більше? (робить) Зроби? Скільки стало пірамідок? Іграшок тепер менше? Чому? Як зробити, щоб іграшок знову стало порівну». Подібні вправи можна провести з різними іграшками, на вулиці і з природним матеріалом: гілочки, шишки, камінчики, палички і т.д.

Головну увагу приділяйте діям дітей, тому, як вони відповідають на поставлені вами питання. Не квапте дитину і самі не поспішайте підказувати. Нехай дитина розвиває своє мислення, привчається до самостійності.

Покажіть дітям, що число не залежить від величини предметів (2 дорослих стільця і 2 дитячих стільця, 3 великих і 3 маленьких ляльки). Діти нерідко пов'язують кількість предметів з їх просторовим розташуванням, думають, що якщо якісь речі займають багато місця, то їх за кількістю більше, ніж тих, які займають мало місця. Потрібні такі вправи, коли ви пропонуєте дитині перерахувати 2 групи предметів, по-різному їх розставляйте.

Наприклад: у верхньому рядку 3 ялинки, розташовані далеко один від одної, а в нижньому рядку 4 грибка - близько розташовані. Чого більше грибів або ялинок? Як це можна дізнатися? Порахувати, а можна і по-іншому: поставити під кожну ялинку один грибок і т. д. Вчіть дитину відраховувати або приносити вказану вами кількість предметів: відрахуй 3 гудзики, принести стільки ж кубиків, скільки я поставила на стіл? Принеси стільки ж пірамідок, скільки ялинок я намалювала? Корисно рахувати предмети на дотик, з закритими очима (скільки картоплин у мисці? Скільки ягід мама поклала в руку і т. д.). З задоволенням діти будуть рахувати і звуки: скільки разів сплеснула в долоні? Скільки разів стукнув у барабан? Поклади стільки квадратиків, скільки звуків почуєш?

Для закріплення кількісних уявлень дітей пограйте з ними в такі ігри:

«ЩО БУВАЄ ПО 2?

Мета гри: вправляти дітей в рахунку до 2.

На стіл покладіть 15 - 20 паличок. Дорослий і дитина по черзі називають ті предмети, які завжди бувають тільки по 2 (черевики, панчохи). За кожну правильну відповідь гравець бере зі столу 2 палички.

Правила гри:

1. Якщо відповідь неправильна - палички брати не можна.

2. Виграні палички кожен гравець відраховує самостійно.

3. Гра закінчується, коли на столі не залишиться паличок, тоді гравці порівнюють прийомом додатку палички і визначають переможця.

Гру можна спростити: називати предмети, яких може бути 2: огірки, олівці і т.д.

Ускладнити: називати те, чого не буває по 2: лапок у кішки, носів у людини, ніжок у табурета.

Коли дитина познайомиться з іншими числами, можна провести аналогічні ігри: «Що буває по 3, по 4».

«ДОРУЧЕННЯ»

Мета гри: вправляти дітей в умінні відраховувати предмети по названому числу.

Дорослий називає знайоме дитині число, дитина приносить таку ж кількість іграшок. Потім число називає дитина, а доручення виконує дорослий. Правильність виконання завдання перевіряє той, хто його дав. За кожне правильно виконане доручення гравець отримує фішку (дрібний предмет). Після гри порівнюють кількість набраних фішок і визначають переможця.

Правила гри:

1. Число називають тільки один раз.

2. Той, хто неправильно виконав доручення, виконує його вдруге. Дорослому потрібно помилятися, але не більше, ніж на одиницю (принеси 5 предметів замість 4).

Продовжуйте вчити дітей розрізняти і словесно позначати величину предметів. Якщо дитина добре порівнює за величиною 2 предмета, вправляйте в порівнянні за величиною 3 предмети.

Головну увагу слід направляти на величину середнього предмета. Добре вам допоможе казка «Три ведмеді». Запитайте у дитини: Хто найбільший? Хто самий маленький? А яка за величиною Настасья Петрівна? Запропонувати підібрати для них стільці, посуд. Покажіть дитині 3 кольорових олівці різної довжини. Запитайте про середній олівець. Який він по довжині? (Середній) Довгий, короткий, коротше, довше - знайомите з цими поняттями.

Порівняйте товщину книг в різних обкладинках. Дитині буде легше пояснити про яку книгу йдеться.

Вчіть дитину розташовувати предмети у порядку зменшення їх розміру: великий, менший, найменший, потім у порядку зростання. Для закріплення уявлень дітей про величину можна використовувати ліплення, малювання, аплікацію.

Зразкові завдання: виліпи три грибка різної величини, намалюй високе і низьке дерево, з кіл різного розміру наклей пірамідку і т. д. Пограйте з дітьми в такі ігри:

«МАГАЗИН»

Мета гри: вправляти дітей в умінні розрізняти величину предметів, активно використовувати в мовленні слова: довгий - короткий, низький, широкий, вузький, великий - маленький.

Для гри підбираються іграшки і предмети різних розмірів, наприклад: велика і маленька ляльки, довга і коротка стрічки, широка і вузька стрічка, висока і низька каструльки. Дорослий - продавець, дитина - покупець. Щоб купити іграшку, дитина повинна назвати її величину: «Дайте, будь ласка, довгу лінійку», «Мені потрібна висока пірамідка» і т. д.

Основне правило гри: іграшка або річ видається покупцю тільки в тому випадку, якщо вказана її величина.

«РОЗСТАВ ПО ПОРЯДКУ»

Мета гри: вправляти дітей в умінні розставляти предмети в порядку зниження або зростання їх величин.

На столі має бути 5 -8 предметів різної величини (кільця, пірамідки, матрьошки, паперові гуртки). За сигналом дорослий і дитина бере по одному предмету і розкладає їх за величиною (від найменшого до найбільшого і навпаки ). Про порядок розташування домовляються заздалегідь. Виграє той, хто, зробив менше помилок і закінчив свій ряд швидше.

Правила гри:

1. Брати в руку по одному предмету.

2. Обраний предмет не можна класти назад, але можна змінити його розташування в своєму ряду.

Діти вже знайомі з геометричними фігурами: круг, квадрат, прямокутник, трикутник,овал,ромб. Продовжуємо закріплювати знання дітей про форму в різних видах діяльності: запропонуйте намалювати квадратну хустинку, прямокутного рушника, чотирикутний і трикутний прапорець. Навчайте дітей правильно називати об’ємні фігури : куб, циліндр, куля,конус.

Для закріплення геометричних форм пограйте в такі ігри:

«ЗНАЙДИ ТРИКУТНИК»

Мета гри: вправляти дітей в умінні розрізняти трикутник серед інших геометричних фігур. У кожного гравця перед початком гри 10 різних геометричних фігур, серед яких 6 трикутників. За сигналом гравці вибирають трикутники і розкладають їх у ряд. Виграє той, хто першим вибрав всі трикутники. Гру можна змінити: вибирати квадрати, прямокутники, круги.

«ХТО ШВИДШЕ»

Мета гри: вправляти дітей у розрізненні знайомих геометричних фігур.

До початку гри у кожного граючого 10 - 20 штук різних геометричних фігур. Їх змішують і закривають аркушем паперу. По сигналу кожен гравець відкриває свої фігури і розкладає їх у ряд: ряд квадратів, ряд - кіл і т. д. Виграє той, хто швидше і без помилок викладе 4 ряди.

Правило гри: починати викладати фігури тільки після сигналу.

Продовжуйте практикувати дітей в умінні орієнтуватися в просторі. Найзручніше це робити в повсякденному житті, надавши вправі ігровий характер або форму доручення: «Підійди до серванта і принеси ту чашку, що стоїть праворуч», «що ти бачиш праворуч від себе?» і т. д.

Слід вчити дітей орієнтуватися в часі, розрізняти частини доби (ранок, день, вечір, ніч); користуватися словами: сьогодні, вчора, завтра, швидко, повільно.

Зверніть увагу дітей на зміну частин доби: настає вечір, скоро буде ніч, завтра підемо в кіно. Цю книгу ми читали вчора.

До 5-ти років діти повинні розрізняти і називати: круг, квадрат, прямокутник, трикутник, незалежно від розміру або кольору фігур. Розрізняти і називати кулю, куб, циліндр, правильно користуватися словами, які позначають просторові напрямки і час.

Якщо хочете навчити дитину рахувати, купіть 3 види дрібних іграшок по 10 штук (качечки, грибки тощо) або наберіть з природного матеріалу (шишки, горіхи, жолуді, камінчики).

Цікава математика на прогулянці

На прогулянці звертайте увагу дитини на цифри на будинках, машинах, рекламних щитах, вивісках. Називайте малюкові цифри, які бачите, і просіть, щоб він їх повторив. Для цього пограйте у гру "Відлуння": нагадайте своєму маляті, як ви у горах чи у будинку чули, як луна "повторює" останні слова, і запропонуйте йому на певний час стати такою луною. Наприклад: "Я скажу чотири, а ти повториш за мною двічі (тричі...) "чотири", "чотири"... Така гра не лише допоможе дитині запам'ятати числа, а й сприятиме закріпленню навичок лічби, розвитку уваги.

♦ Виїжджаючи з дітьми на природу (на берег річки, озера чи моря) можна зайняти їх пошуками "курячого бога". Це камінчики з діркою, які, за словами людей, приносять щастя тому, хто їх знаходить. Камінчики можна лічити, групувати за розміром, кольором, нанизати на нитку.

♦ Можна полічити, хто знайшов більше камінчиків, порівняти, чиє намисто найдовше шляхом накладання одне на одне.

♦ Цікаво буде оголосити конкурс «Знайди найменшого чи найбільшого камінчика».

♦ Камінчики, які мають незвичну форму, можна розфарбувати фарбами, восковими олівцями.

♦ Пропонуйте шукати камінці певної форми (схожі на трикутник, квадрат, круг) та групувати їх.

♦ Малеча полюбляє кидати камінчики у воду. Позмагайтеся і покидайте їх на дальність: хто кинув далі, хто ближче.

♦ 3 шишок, каштанів, камінців, листочків, гілочок попросіть дітей викласти якусь геометричну фігуру або інше зображення, порівняти, яких матеріалів використано більше.

♦ Залучайте дітей до ігор: "Скільки кроків до дерева?", "Який листочок більший?", "Виклади листочки за зростанням".

♦ Під час спостережень за деревами спонукайте дитину лічити кроки до дерева (точний окомір), листочки на дереві, пташок, які прилетіли чи відлетіли. Для розвитку орієнтування у просторі запитуйте малюка, у який бік хиляться гілочки, коли дме вітер, — вправо чи вліво; хто живе на дереві, а хто під ним.

Для розвитку вміння порівнювати за величиною пропонуйте такі завдання: знайти найвищий дуб; обійняти найтовстіше дерево; виміряти мотузкою товщину клена та прикласти до умовної мірки (лінійки); викласти з листочків велике та маленьке коло, найдовшу, найкоротшу доріжку; підійти до найвищого (найнижчого) дерева.

Наведені завдання сприяють формуванню не лише відповідних математичних вмінь, але й загальної життєвої компетентності дитини, розширюють її світогляд та закріплюють набуті знання з інших галузей.

Поради батькам

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.
Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.
Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.
Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей ,створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.
Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного навчання.
Даний посібник допоможе батькам знайти відповіді на запитання, які виникають при вихованні гіперактивних та замкнутих дітей, агресивних та тривожних,обдарованих та конфліктних. Допоможе розібратися в питаннях адаптації та готовності дітей до школи. Батьки ознайомляться з проблемами насильства в сім’ї та проблемами превентивного виховання неповнолітніх. Також отримають рекомендації щодо профілактики даних негативних проявів.
Таким чином матеріали посібника стануть у пригоді батькам, класним керівникам, класоводам, працівникам соціально-психологічної служби – всім , хто бажає краще розібратися в психологічних особливостях дитини та надавати їй дієву допомогу.
Адже життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад.
Якщо:
•    Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;
•    Дитину висміюють, вона стає замкнутою;
•    Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;
•    Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
•    Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;
•    Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;
•    Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;
•    Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;
•    Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
•    Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
Кілька коротких правил
1.Показуйте дитині , що її люблять такою, якою вона є , а не за якісь досягнення.
2.Не можна ніколи (навіть у пориві гніву )говорити дитині ,що вона гірша за інших.
3.Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання .
4.Намагайтесь щодня знаходити час ,щоб побути наодинці зі своєю дитиною.
5.Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками ,але й із     дорослими.
6.Не соромтесь підкреслювати,що ви пишаєтеся своїм малюком .
7.Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини .
8.Завжди говоріть дитині правду ,навіть коли вам це невигідно.
9.Оцінюйте тільки вчинки,а не її саму.
10.Не домагайтеся успіху силою . Примус – найгірший варіант морального виховання . Примус у сім’ї порушує особистість дитини .
11.Визнайте право дитини на помилку .
12.Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів .
13.Дитина ставиться до себе так , як ставляться до неї дорослі .
14.І взагалі ,хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини ,і тоді ви краще зрозумієте ,як її виховувати .
Рекомендації батькам гіперактивних дітей
•    У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку ,коли вона цього заслужила ,підкреслюйте успіхи . Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах .
•    Уникайте повторень слів «ні» і «не можна» .
•    Говоріть стримано ,спокійно і м’яко .
•    Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу ,щоб вона могла його завершити.
•    Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
•    Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності ,що вимагають концентрації уваги.
•    Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня . Час прийму їжі ,виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові .
•    Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах ,на ринках ,у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив .
•    Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером . Уникайте неспокійних , гучних приятелів . Оберігайте дитину від стомлення ,оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання , гіперактивності . Давайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію . Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі :тривалі прогулянки ,біг ,спортивні заняття.
Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей
У роботі з дітьми з тривожністю необхідно
•    Постійно підбадьорювати ,заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;
•    Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності,уміння правильно оцінити їх ,опосередковано ставитися до власних успіхів ,невдач ,не боятися помилок ,використовувати їх для розвитку діяльності ;
•    Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;
•    Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності ;
•    Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками , розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;
•    Щоб перебороти скутість ,потрібно допомагати дитині розслаблюватися ,знімати напругу за допомогою рухливих ігор ,музики ,спортивних вправ ;допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості,рішучості ,що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем;ігри,що виражають тривожність занепокоєння учасників ,дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх , оцінити їх як характеристики ігрових персонажів ,а не даної дитини,і на основі психологічного «розототожнення» з носі є гнітючих переживань позбутися власних страхів.
•    Не сваріть дитину за те,що вона посміла гніватися на вас. Навпаки,поставтеся до неї,до її обурення з розумінням і повагою :допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.
•    Тільки тоді,коли емоції згаснуть,розкажіть дитині про те,як ви переживали,коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій .
•    Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування,терпимо його доти,доки воно не вибухне,як вулкан,яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так,щоб не принизити дитину,не звинуватити,а просто виявити своє незадоволення.
Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки
•    Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.
•    Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.
•    Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.
•    Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.
•    Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.
•    Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).
Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми:

•    Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.
•    Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.
•    Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.
•    Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате , ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.
Кілька порад батькам замкнутих дітей:
•    Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми.
•    Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.
•    Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.
Принципи спілкування з агресивними дітьми:
•    Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.
•    Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
•    Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.
•    Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.
Поради батькам конфліктних дітей
•    Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».
•    Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.
•    Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.
•    Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Що ж включає в себе психологічна готовність до навчання в школі?

Важливим є те, що майбутній школяр «починається» з позитивного ставлення до школи, бажання вчитися, прагнення до здобуття знань. Величезну роль у прояві такого ставлення відіграють правильне уявлення дітей про навчальну працю та шкільне життя. Вони допомагають збагнути дітям всю серйозність навчальної діяльності та відповідально ставитися до учнівських обов’язків. Батькам треба пам’ятати це, щоб роботу в цьому напрямку будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем: постійно переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, унаслідок чого дитина дізнаватиметься щось нове. Не варто залякувати труднощами, що можуть вплинути на навчання. Треба пам’ятати про те, що в школі часто буває робота не цікавою, але важливою, яку потрібно виконувати, слід привчати дитину підкорятися слову «треба». Варто формувати вміння доводити почату справу до кінця, переборювати труднощі, переживати задоволення від зробленого, не засмучуватися невдачею.

•    Прагнення йти до школи живиться передусім пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі властивої дітям допитливості і на кінець дошкільного дитинства набирає форм пізнавальної активності. Тому батьки повинні сприяти формуванню допитливості, здатності розділяти відоме й невідоме, переживати почуття задоволення від набутих знань, радості й захоплення від виконання інтелектуальних завдань.
•    Розумова готовність дітей до школи не зводиться тільки до оволодіння певною сумою знань про навколишнє. Важливий не тільки обсяг тих знань, які має дитина, скільки їх якість, ступінь усвідомленості, чіткість. Саме тому важливо не вчити дитину читати, а розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки, не вчити писати, а створювати умови для розвитку моторики, і особливо рухів руки і пальців.
•    Необхідно розвивати у дітей здібності слухати, розуміти зміст прочитаного, вміння переказувати, проводити зорове зіставлення. Розумова готовність визначається як умінням дошкільника розв’язувати прості задачі, робити звуковий аналіз слова або зв’язно розповідати про зображення на картинці, так і тим, якою мірою доступні операції аналізу, синтезу, порівняння, класифікації.
•    Є діти, які не досягають такого рівня розумового розвитку, за якого вони можуть успішно включитися в навчальний процес, зазнають у першому класі значних труднощів, навіть в умовах незалежного індивідуально підходу до них. У таких випадках очевидна не готовність до навчання.
•    Необхідно, щоб дитина вміла слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час занять, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання не зрозуміле, оцінювати свою роботу. До початку навчання у школі майбутні першокласники мають оволодіти такими поняттями: «більше», «менше», «однаково», «стільки само», «короткий і довгий», «старший і молодший»; уміти порівняти найпростіші предмети.
•    Вольова готовність дітей до школи означає здатність керувати своєю поведінкою, довільно спрямовувати свою психічну діяльність. саме певним рівнем вольового розвитку маленького школяра обумовлюється його здатність зосереджуватися на виконанні шкільних завдань, скеровувати увагу на уроці, довільно запам’ятовувати й відтворювати матеріал. Формуванню у першокласників відповідальності за учнівські справи, сумлінного ставлення до своїх учнівських обов’язків сприяють розвинені батьками в період дошкільного дитинства мотиви елементарної обов’язковості правил поведінки та вимог дорослих. Тому важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися; формування правильних моральних уявлень, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу. Обізнаність із моральними нормами, які визначають людські взаємини, здатність дотримуватись правил поведінки в колективі – надійний компас для новачка в новому середовищі.
•    Одне з першочергових завдань сім’ї, у забезпеченні загальної готовності дитини до школи полягає у тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці. Туди входить піклування батьків про нормальне харчування малюка, загартування організму, медичне обстеження.
•    Успішність навчання в школі багато в чому залежить від функціонального розвитку і стану здоров’я дитини. Дитячий організм сприйнятливий до негативних зовнішніх впливів через морфологічну та функціональну незавершеність усіх систем і органів.
•    Навантажень зазнає несформований опорно-руховий апарат, коли доводиться протягом тривалого часу утримувати статичну позу. Тому треба слідкувати, щоб у дитини не відбулося викривлення хребта. Слабко розвинені також дрібні м’язи кисті, тому в дітей часто втомлюється рука. Ступенем розвитку вищої нервової діяльності зумовлені незначна кількість уваги, недостатність внутрішнього гальмування, швидке зростання збудження, що зовні виявляється у зайвій рухливості та чисельних відволікань від діяльності, коли вона вимагає зосередження. Усе це необхідно враховувати дорослим, будуючи свою взаємодію з дитиною.
•    Психологи підкреслюють, що підготовка до школи повинна полягати не тільки і не стільки в навчанні дитини спеціальних знань і вмінь, скільки в загальному розвитку її розумових здібностей і пізнавальних інтересів, у формування вміння спостерігати й узагальнювати явища і на основі цього робити певні висновки.

Батьківські радощі та тривоги

Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, співчутливо.
Не випробовуйте чесність дитини, якщо не хочете, щоб вам брехали.
Дозвольте дитині мати особисте життя.
Поважайте вашу дитину, як ви поважаєте інших людей.
Не захищайте дитину від життєвих обставин та наслідків її поведінки, бо діти навчаються тільки на власному досвіді.
Не скупіться на ласку: поцілунки, обійми, лагідне слово. Це потрібно і вам, і дитині.
Не займайтеся вихованням, коли ви втомлені, погано почуваєте. Спочатку відпочиньте.

Як оцінити батьками шкільні успіхи своїх дітей

Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два,... десять... Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні "успіхи"."Постійте в черевиках" своєї рідненької дитини. А тепер можна починати розмову, а може... допомогти розібратися у складній теоремі, а може... Пам'ятайте, що спілкування в люті, роздратуванні - все одно що включити в автомобілі "газ" і натиснути на гальма.

Правило 2: не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, ж нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її - вона вчиться, але стає зубрилкою й не навидить учіння, школу, а може й ...вас.

Правило 3 : безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає Ш бути впевненою в собі, подолати невдачі. А як же ставитися до невдач?..вони вас засмучують...та й годі.

Правило 4 :не бийте лежаяого. Двійка, а для когось і четвірка - достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні й ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

Правило 5 : щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один - той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього.

Правило 6 : вибирайте найголовніше, порадьтеся із дитиною, почніть з ліквідації шкільних труднощів, найзначущіх для неї самої. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, і переказу.

Правило 7 - головне: хваліть - виконавця, критикуйте - виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати , що оцінюють всю її особистість. Вам під силу допомогти відокремити оцінку особистості від оцінки її роботи.

Правило 8 - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та неуспіхами сусідського Івана

Правило 9 : не скупіться на похвалу, будуючи стосунки із своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, якого нема за що похвалити.

Правило 10: визначне в морі помилок острівок успіху, на якому зможе втриматися, вкорінюватися дитяча віра в себе і в успіх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю слід досить індивідуально, тактовно. Саме за такої оцінки в дитини нема ні ілюзії повного успіху, ні відчуття повної невдачі.

Правило 11: ставте перед дитиною конкретну та реальну мету, і вона спробує її досягти. Не спокушайте дитину метою, якої неможливо досягти.

Правило 12: не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою ( хобі), дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Так буває тоді, коли справи з навчанням ще не зовсім запущені й до нього ще є інтерес. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні. Щоб усі правила виявилися ефективними, необхідно їх об'єднати: дитина має бути не обєктом, а співучасником своєї оцінки. її слід навчати самостійно оцінювати свої досягнення. Вміння себе оцінювати -необхідний компонент уміння вчитися, головного засобу подолання труднощів у навчанн

Щодо організації роботи з батьками.

Налагодження комунікації з усіма учасниками освітнього процесу одне з пріоритетних завдань закладу під час дії правового режиму воєнного стану.

Враховуючи вікові особливості дітей дошкільного віку, ключовою передумовою налагодження ефективного та дієвого освітнього процесу є партнерська взаємодія між батьками та педагогічним колективом.

ЗДО за допомогою сайту може організувати взаємодію всіх учасників освітнього процесу, створити віртуальну бібліотеку, своєрідний банк освітніх ресурсів, постійно оновлювати і поповнювати інформаційне наповнення сайту, використовувати ресурси онлайн-освіти, забезпечити залучення тимчасово переміщених дітей та їхніх сімей до різних програм з дошкільної освіти.

Оскільки форма організації освітнього процесу у ЗДО залежить від безпекової ситуації у кожному регіоні, комунікація має здійснюватися з урахуванням локації дітей (удома, у бомбосховищі, в умовах зовнішньої або внутрішньої міграції, у закладі дошкільної освіти, з батьками, вихователями, опікунами, волонтерами тощо) і орієнтуватися на виконання різних завдань, як-от:

інформування сімей, що евакуйовані з небезпечних територій і можуть долучитися до освітнього процесу за місцем тимчасового проживання;

надання інформації щодо можливості використання приватних освітніх платформ із безкоштовним доступом до освітніх послуг з метою залучення дітей до освітнього процесу;
сприяння тимчасовому долученню дітей до освітнього процесу в ЗДО в зарубіжних країнах на період воєнних дій, організація індивідуальних консультацій із фахівцями (практичними психологами, психотерапевтами, медичними працівниками, юристами та ін.);
психологічний супровід дітей та їхніх батьків у кризовому стані (в умовах евакуації, під час перебування у бомбосховищах, у медичних закладах, прихистках, під час перетину кордону тощо).

Задля забезпечення ефективності комунікації з батьками, вихователями й усіма задіяними в освітньому процесі, рекомендовано обрати оптимальні для виконання кожного конкретного завдання канали комунікації.

У складних умовах корисними можуть бути сервіси та інструменти комунікації в онлайн-режимі, а саме:

розміщення на сайті ЗДО рекомендацій для батьків щодо роботи з дітьми, відповідно до їхнього віку;
створення спільнот із батьками, вихователями, психологами, тощо в соціальних мережах Viber, Telegram, WhatsAppта з використанням електронних платформ Zoom, GoogleMeet, GoogleClassroom, Microsoft Teams з метою надання інформаційно-освітніх та психолого-педагогічних послуг тощо.

Збережемо планету разом.

https://www.youtube.com/watch?v=TnjDh2vQt3Y

/uploads/editor/9738/561383/sitepage_19/files/spisok_pedpracivnikiv_1_1_.xls БУЛІНГ В ДНЗ. ЩО ПОВИННІ ЗНАТИ БАТЬКИ.

Консультація для батьків

ПРОФІЛАКТИКА ПОРУШЕНЬ ПОСТАВИ І СКОЛІОЗУ У ДОШКІЛЬНИКІВ

Прямий хребет, гарна постава, підтягнуті м’язи спини – гарантія правильної роботи всіх органів і нормального обміну речовин.

При сутулості або викривленнях хребта органи дихання, кровообігу, травлення немов здавлені, погіршується їх робота і, відповідно, обмін речовин в цілому. Наприклад, при зігнутому положенні тіла порушується відтік жовчі і перистальтика кишечника. А значить, порушуються процеси травлення – виникають запори, розвиваються захворювання шлунково-кишкового тракту. У дітей з викривленнями хребта частіше, ніж у інших, бувають бронхіти і пневмонії. При тих чи інших проблемах з хребтом зростаюче серце дитини набуває неправильні розміри, а при асиметрії лопаток одне легке може бути менше іншого.

Відбуваються і інші неприємні речі. Зігнутий хребет гірше пружинить, а це значить, що при бігу і стрибках мозок отримує своєрідні мінітравмы – у дитини з’являються головні болі (внаслідок порушення кровообігу в хребетних артеріях шийного відділу хребта), вона швидко втомлюється, стає нервовою, дратівливою, у неї погіршуються увага і пам’ять.

Увага, сколіоз!

Нерідко із-за порушень постави (іноді внаслідок рахіту) у дітей розвиваються різні викривлення хребта – сколіоз. Це одне з складних ортопедичних захворювань – відхилення хребетного стовпа вправо або вліво, яке призводить до серйозних дефектів хребців, зв’язок і м’язів. Перші його ознаки можна помітити вже в 5-6-річному віці, але зустрічається і вроджений сколіоз. Це – асиметричність лопаток, сідниць, одне плече трохи вище іншого і т. д. Але на щастя, у дошкільнят сколіоз зустрічається нечасто, найбільш ризикований період – 10-14 років. Щоб поставити правильний діагноз, визначити ступінь і характер сколіозу, лікар-ортопед призначає рентген, іноді – комп’ютерну або магнітно-резонансну томографію.

Чому виникають проблеми?

Причин, що викликають ті чи інші проблеми з хребтом безліч. Вважається, що велику роль відіграє спадковість. До порушень постави і скривлення хребта може призвести плоскостопість, X – чи О-подібне викривлення ніг і т. п.

Але головний «провокуючий фактор» – слабкім’язи спини, грудей, стегон, які повинні утримувати хребет у правильному положенні. А слабкі м’язи тому, що наші діти катастрофічно мало рухаються. Мультики, комп’ютер залучають дитину більше, ніж квача, хованки або футбол. Спина стає сутулій і з-за шкідливих звичок. Якщо дитина, наприклад, любить сидіти, підклавши під себе ногу, дивитися телевізор, розвалившись в кріслі або на дивані, малює або пише, зігнувшись над столом – тіло швидко «запам’ятовує» неправильні пози, звикає до них.

Все в порядку?

Щоб зрозуміти, нормальна у дитини постава, роздягніть його, попросіть встати рівно і уважно огляньте його тіло.

Огляд ззаду:

· Лопатки прилягають до спини (у дошкільнят – злегка виступають ), розташовані на однаковій відстані від хребта і на одному рівні.

· Відростки хребців розташовані по середній лінії спини. Хребет не має відхилень ні вправо, ні вліво.

· Сідничні складки – симетричні, ямки під колінами знаходяться на одній горизонтальній лінії.

Огляд збоку

· Голова злегка піднята.

· Грудна клітка не запалі і не опукла.

· Живіт лише трохи виступає вперед.

· Ноги прямі, а не зігнуті в колінах.

Огляд спереду

· Ребра симетричні.

· Плечі не виступають вперед, знаходяться на одній лінії.

Що таке порушення постави?

Це – відхилення від норми, показані на фотографіях.

Рис. 1 «Сутуловатість» –

збільшення вигинів хребта у верхніх відділах і згладжування в поперековому.

Рис. 2 «Кругла спина» –

збільшення вигину на всьому протязі грудного відділу хребта.

Рис. 3 «Увігнута спина» – збільшення вигину хребта в поперековій області.

7 «таємних» симптомів

Батьки повинні знати про те, що є не тільки явні, добре видимі ознаки порушень постави, але й приховані симптоми.

· Дитина швидко втомлюється, млява, незграбна.

· Не любить рухливі ігри.

· Скаржиться, що у неї болить голова, шия.

· Після тривалої прогулянки пхикає, що у неї болять ніжки.

· Сидить, упираючись руками в сидіння стільця.

· Не може довго перебувати в одному положенні.

· «Хрускіт» в різних суглобах при рухах у дітей старше 2-х років.

Починаємо – і виграємо!

Випрямити сутулу спину дитини цілком реально. Тільки не намагайтеся діяти самостійно. Лікувальну гімнастику повинен підібрати фахівець, тому що типи порушень постави різні, відповідно, і комплекси вправ будуть різко відрізнятися. Крім того, важливо, щоб саме лікар або методист з лікувальної фізкультури контролював техніку виконання вправ, інакше вони можуть принести більше шкоди, ніж користі. Часто призначаються масаж, грязьові і мінеральні ванни, різні види лікувального душу. Курс розрахований на місяць. Його необхідно повторювати двічі на рік.

А ось зісколізом все набагато складніше. Ефективних результатів можна досягти тільки на початкових стадіях захворювання. Призначаються спеціальна гімнастика, масаж, лікувальне плавання, препарати, що поліпшують процес обміну речовин. Використовують корсетотерапію (дитина носить спеціальний корсет, виготовлений за індивідуальним замовленням, який підтримує м’язи спини), проводять електростимуляцію м’язів спини і т. д.

Лікування сколіозу – процес довгий і складний і триває від року до п’яти років.

Їжа теж лікує

Правильне формування кістково-м’язової системи дитини залежить і від харчування. Щодня в дитячому меню обов’язково повинні бути молочні продукти (особливо корисні кисломолочні), фрукти, овочі, не менше п’яти разів на тиждень – м’ясні страви і не менше двох – рибні. Обережніше з солодощами – солодке утруднює засвоєння кальцію. І поменше мучного – саме з зайвої ваги часто починаються проблеми з хребтом.

Бережіть своїх дітей і будьте здорові!!!

29.10.21

ЗАПОВІДІ БАТЬКІВСТВА

Одвічне питання турбує не однепоколіннябатьків: як виховувати дитину? Що робити, аби вона виросла доброю людиною, розкрившисьусімасвоїмиздібностями, абизмоглавіддати людям те, з чимприйшла у світ?

Чимало вчених у різний час обґрунтовувалисвоєбаченнябатьківськоїпедагогіки. Світова психолого-педагогічна думка виробила ряд ціннихнастанов, які з урахуваннямсучасного практичного досвідулягли в основу прийнятих у Міжнароднийрік дитини десяти правил поведінкибатьків, своєрідного кодексу любові, що його мають дотримуватисяті, кому Богом призначеноплекатинайдорожчий скарб-їхніх дітей.

1.Люби свою дитину!

Радій її присутністюбіля тебе, приймайії такою, яка вона є.бо то твійпаросток, твостворіння. Не ображай і не принижуй її, не розхитуй її віри у себе, не завдавай болю несправедливою покарою, не відмовляй у твоїйдовірі, дай їй привідлюбити тебе.

2.Оберігай своє дитя!

Захищай дитину від фізичних та душевнихнебезпек, навіть якщодоведетьсяжертвувативласнимиінтересами й ризикуватисвоїмжиттям. Не зважайні на що, коли йдеться про твоє дитя, про твоюдивнуквітку, яку можуть знівечити.

3.Будь добрим прикладом для своєї дитини!

Прищеплюй до духовнихвартостейсвого народу і сам живи, дотримуючись його традицій. Стався до дитини з великою відповідальністю. їй потрібне таке домашнєвогнище, де сім’я дружна, де шанують і люблять людей похилоговіку, де підтримуютьтісні та щирізв’язки з усім родом і друзями. Вона має жити у такійродині, де пануютьчесність, справедливість, скромність, гармонія у всьому. Подружнязрада, заздрість, матеріальнезбагачення у нечеснийспосіб, досягненнятієї чи іншоївигоди, хай навіть і для дитини, за допомогою безпринципнихзв’язків і вчинківукрай негативно позначається на моральному становленні особистості людини, яка діятиме завтра за зразкомтвоєїповедінки.

4.Грай зі своєю дитиною!

Віддавай дитині стільки часу, скількинеобхідно для її розвитку, меншезважай на свої власніінтереси, боінтереси дитини водночас і твої. Багато розмовляй з нею, не відвертайся, коли вона щось говорить: може, саме в ту мить дитина звіряєтьсятобінайбільшимитаємницямисвого життя. Грай з нею так, як їй подобається, приймайсерйозно її гру, світ її уяви.

5.Працюй зі своєю дитиною!

Допомагай дитині, коли вона намагаєтьсявзяти участь уякійсьсправі (у квартирі, на садибі, городі). Коли підросте, потроху залучай до праці з людьми і для людей. На дозвілліпід час канікул не бідкайся, що вона втомиться від робота, бо для неїпраця з дорослими — то погляд у майбутнє.

6.Дозволь дитині набуватижиттєвогодосвіду, нехай навіть не безболісного, але самостійного!

Дитина визнає лише такі враження, які пережила самостійно, а твійвласнийжиттєвийдосвід (хоч як тобіприкро) часто-густо не важитьдлянеїнічого. Тож дай їй змогусамій «збиратисвоюскриню», навіть якщо тут існує певнийризик. Надмірнаопіка й тепличніумови життя можуть виплекатисоціальногоінваліда.

7.Покажи дитині можливості й межілюдськоїволі!

Розкривай перед дитиною чудовіможливості розвитку й самоутвердженнялюдської особистості відповідно до її особливостей та обдарованості. Водночас показуй на прикладах, що кожен має визнаватинормиспівжиття і дотримуватися їх у родині, в колективі, у суспільстві.

8.Привчай дитину бути слухняною.

Стеж за поведінкою дитини й спрямовуй її так, щобучинене нею не завдавалошкодиані їй самій, анібудь-кому. Не обминай моментів, коли вона негарно поводиться у твоїйприсутності, зауваж і поясни, чому треба чинити саме так, а не інакше. — для неї це буде наукою. Винагороджуй за додержанняуставлених правил, однаку разі нагальної потреби наполягай на шануванні їх за допомогою розумногопокарання.

9.Чекай від дитини лише таких думок та оцінок, на які вона здатна на даному етапі свого розвитку і які може підказати її власнийдосвід!

Мине багато часу, доки дитина навчиться орієнтуватись у складному світі, що оточує її. Допомагай їй, скількизможешь, і вимагай від неївласної думки чи самостійноговисновку тільки з урахуваннямреалій її вікового розвитку і вженабутогодосвіду.

10. Давай дитині змогунабуватитакі враження, які полишатимутьвартісні спогади!

Дитина, як і дорослий, «живиться» різнимивраженнями, які знайомлять її з довкіллям і життям інших людей. Дбай про те, щоб вона бачила, чула й відчувалаякомогабільшецікавогодія себе, щобзбагачуваласякориснимизнаннями і добримипочуттями.

«Відвідування дитиною дошкільного закладу не звільняє сім’ю від обов’язку виховувати і розвивати її в родинному колі»
(стаття 7, пункт 3 «Закону про дошкільну освіту та виховання»)

Ми разом з Вами зацікавлені в тому, щоб відвідування дитиною дитячого садка було комфортним і корисним.

Тому просимо Вас дотримуватися наступних правил:

Запізнення — завжди стрес для дорослих і дітей. Будь ласка, приходьте вчасно! Проводжайте дитину до групи та передавайте особисто в руки педагогам.

Ідучи додому з дитячого садка, обов’язково повідомте про це вихователя.

Якщо у вашої дитини поганий настрій, обговоріть її стан з педагогом.

При вході, будь ласка, чистіть взуття та зачиняйте за собою вхідні двері.

Ми просимо Вас: допоможіть своїй дитині вранці роздягнутися, акуратно скласти речі в шафу.

Прослідкуйте, щоб дитина завжди була чистою, охайною, акуратно та по сезону одягненою. Одяг повинен бути зручним, відповідати погодним та сезонним вимогам

Прослідкуйте, щоб у дитини були чисті та коротко підстрижені нігті.

Дайте дитині з собою носовичок.

У шафі дитини повинний бути завжди запасний одяг для групи. Восени та навесні просимо приносити запасний верхній одяг і взуття для прогулянок.

Щоб запобігти втраті або обміну речей, позначте білизну, одяг і взуття ваших дітей.

Прослідкуйте, щоб в кишенях дитини не було гострих, ріжучих предметів, предметів, які можуть зашкодити життю і здоров’ю дитини. Не давайте дитині з собою жувальну гумку, солодощів тощо.

О 9.05 починаються заняття. Тому переконливо просимо Вас: якщо Ви прийшли, коли заняття розпочалося, допоможіть дитині роздягтися і тихо приєднатися до дітей.

Не відволікайте педагога під час занять, всі проблеми Ви зможете обговорити у зручний час — вранці до 8.30, в другій половині дня після 16.30.

Для музичних занять дитині знадобляться чешки в окремому мішечку, для фізкультурних – чешки, футболка, шортики, носочки.

Пам’ятайте: іграшка дитини — іграшка для всіх! Вона може зламатися, загубитися. Вихователі за іграшки не відповідають.

У нашому дитячому садку обов’язковими є всі батьківські збори (2 рази на рік). Якщо з об’єктивних причин ви не зможете прийти, попередьте педагогів заздалегідь.

За харчування дітей батьки сплачують квітанцію у триденний строк з дня її отримання (не пізніше 20 числа поточного місяця на місяць вперед).

При виникненні у дитини симптомів отруєння (блювота, пронос) або симптомів ГРВІ (кашель, температура, нежить) звертайтеся на прийом до дільничного педіатра, в дитячий сад дитина з такими симптомами не приймається. Якщо ваша дитина занедужала, просимо до 9.00 повідомити старшу медсестру по телефону.

Після хвороби дитина приймається в дошкільний заклад при наявності медичної довідки.

Якщо дитина не відвідувала заклад більше двох тижнів необхідно додати соскоб на ентеробіоз.

Якщо Ви не змогли вирішити будь-яке питання з педагогами, Ви можете звернутися до вихователя-методиста, завідувача, старшої медсестри.

Конфліктні та спірні ситуації у нас прийнято вирішувати за відсутності дітей.

Протягом року буде багато свят, розваг, виставок, які стануть незабутніми подіями в житті вашої дитини, запрошуємо Вас брати в них активну участь.

Пам’ятайте: батьки несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, за збереження їх життя, здоров’я, людської гідності.

Просимо Вас дотримуватись встановленого режиму дня дошкільного закладу.

Забороняється перебування на території дошкільного закладу сторонніх осіб.

У нас в садочку забороняється будь-кому в нетверезому стані забирати дітей.

Будьте взаємовічливими, дотримуйтесь морально-етичних норм у спілкуванні!

Приходьте за дитиною у чітко визначений час. Мала дитина дуже переживає, якщо батьки затримуються.

Кажіть дітям: «Я тебе люблю».

ПРИВЧАЄМО ДОШКІЛЬНЯТ ДО ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

Здоровий спосіб життя для дітей дошкільного віку визначається такими параметрами:

дотримання режиму дня;
належне оволодіння культурно-гігієнічними навичками;
раціональне харчування та культура споживання їжі;
дотримання рухового і повітряного режимів;
режим активної діяльності та відпочинку;
профілактичні заходи для збереження здоров΄я;
духовний розвиток і гармонійні стосунки з довкіллям та із самим собою;
душевний комфорт і психологічна рівновага.

Навчити дитину змалечку берегти своє здоров΄я — завдання батьків. Наш валеологічний порадник допоможе Вам виховати у дитини прагнення бути здоровим, дорожити здоров΄ям та цінувати його.

БАТЬКИ — ПРИКЛАД ДЛЯ ДІТЕЙ

Будьте гарним прикладом для своїх дітей у ставленні до власного здоров΄я.
Ведіть здоровий спосіб життя.
Займайтесь фізичною культурою, виконуйте вранці вправи ранкової гімнастики. Виробляйте сталу звичку та потребу в цьому.
Практикуйте вдома певну систему оздоровлення всіх членів родини, в тому числі й дитини.
Налагодіть у сім΄ї активно-динамічний відпочинок.
Організовуйте сімейні прогулянки на природу, щоб змалечку привити дітям бережливе ставлення до навколишнього середовища.
Пам΄ятайте, що здоровий спосіб життя – це правильно організована діяльність, сприятливі умови побуту, активний відпочинок і здоровий мікроклімат у родині.
Не паліть і не пийте спиртних напоїв у присутності дітей. Пам’ятайте! Діти схильні імітувати ваші дії в дитячому садку.
Формуйте у дітей світоглядно-оздоровчу поведінку на основі реалізації принципів: пізнай себе, створи себе і допоможи собі сам.
Впроваджуйте різноманітні форми роботи з валеологічного виховання, спрямовані на формування в дітей уявлень про правила безпечної поведінки під час ігор, про можливості людського організму, про користь рухової активності, здоровий спосіб життя.
Застосовуйте вдома різні профілактично — корекційні вправи з олівцями, скакалками та іншими підручними предметами.

Привчайте дітей щоденно піклуватися про своє здоров΄я:

виконувати різні фізичні вправи;
правильно харчуватись;
загартовуватись;
спілкуватися з друзями;
дотримуватися особистої гігієни;
дотримуватися режиму дня;
знаходити час для розваг на свіжому повітрі, дивитися цікаві телепередачі, користуватися бібліотекою і т. д.

ГІГІЄНА

Дотримуйтесь завжди правил гігієни та привчайте до цього дитину.
Не забувайте, що правила особистої гігієни пов΄язані з усіма видами діяльності і відпочинку дітей. Особиста гігієна – це піклування про чистоту тіла, одягу, взуття.
Систематично контролюйте якість виконання культурно-гігієнічних завдань.
Виконання дітьми культурно-гігієнічних навичок супроводжуйте відповідною мотивацією.
Розвивайте у дітей вміння та навички догляду за тілом.
Привчайте дитину правильно чистити зуби.
Слідкуйте, щоб дитина мила руки перед прийманням їжі, після туалету, повернення з прогулянки, ігор із тваринами та завжди, коли руки брудні.
Привчайте дітей мити ноги не тільки перед нічним сном, але й перед денним, особливо влітку.
Регулярно зрізайте нігті на руках і ногах, тримайте їх у чистоті.
Зачісуйте волосся дитині її власним гребінцем. Мийте волосся не рідше ніж раз на тиждень.
Одягайте дитину в одяг, який пропускає повітря і вологу.
Косметичні засоби, які ви використовуєте з гігієнічною або лікувальною метою, повинні відповідати віку дитини.

ХАРЧУВАННЯ

Пам΄ятайте, що раціональне харчування – одна з основних умов здоров΄я людини, її довголіття, плідної праці.
Поєднуйте у їжі, в правильному співвідношенні речовини, які входять до складу тканин людського організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, воду.
Дотримуйтесь режиму харчування. Зумійте переконати свою дитину споживати всі пропоновані їй страви, навіть ті, які вона не любить, але які для неї необхідні й корисні.
Не підгодовуйте дитину в проміжках навіть тоді, коли вона попросить їсти. Ласкаво поясніть, що їсти треба у відведений для цього час.
Давайте тільки ту кількість їжі, яку дитина з΄їдає із задоволенням.
Утримуйтесь від розмов про те, що дитина мало або майже нічого не їсть, бо вони шкідливі.
Дотримуйтесь навичок гігієни харчування і виробляйте їх у дітей.
Пам΄ятайте, що апетит частково залежить від сервірування столу, естетичного оформлення страв, уміння дитини користуватися виделкою, ложкою, володіння елементарними навичками культури споживання їжі.
Підкреслюйте необхідність добре пережовувати їжу, не вживати надто гарячої чи холодної страви, не відкушувати великих шматочків, жувати із закритим ротом.
Не забувайте, що найкориснішими є ті овочі і фрукти, які властиві нашому регіону, ростуть у наших садах.
Серйозним недоліком харчування є „прихований голод” – дефіцит йоду, який може привести до незворотніх процесів в організмі дитини. Вживання в їжу йодованої солі – вихід з даної ситуації.
Їжу завжди тримайте закритою, особливо в літній період.
Не слід вживати в їжу продуктів глибокого замороження, незнайомих грибів, продуктів з великим вмістом солі, недостатньо прожарені або проварені м΄ясо, рибу, сиру воду.

ЕМОЦІЙНИЙ КОМФОРТ

Створюйте в сім΄ї комфортне середовище для дитини. Любіть її. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні з нею.
Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.
3. Адекватно реагуйте на негативні емоційні вияви дитини.
4. Задовольняйте природну потребу дитини в емоційній безпеці.
5. Вчіть дитину дотримуватись порядку, пояснюючи його важливість для збереження позитивних емоцій.
6. Запобігайте виникненню депресивних станів.
7. Формуйте в дітей відчуття власної досконалості (усвідомлення образу „я”, самооцінка, рівень домагань, особистісні очікування), потребу в постійному самовдосконаленні.
8. Наповніть свою душу й серце любов΄ю до всіх і до всього. Передавайте це дітям. Більше всміхайтеся. Це запорука здорової сім΄ї, особистого здоров΄я – вашого й ваших дітей.
9. Не робіть за дитину те, що вона у змозі зробити сама. Вона може і надалі використовувати вас як прислугу.
10.Не читайте дитині нотацій і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена захищатися, прикидатися глухою.
11. Змиріться з тим, що дитина любить експериментувати. Так вона пізнає світ.
12. Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків власних помилок.
13. Заохочуйте допитливість дитини. Якщо ви спробуєте спекатися її, коли вона ставить відверті запитання, дитина шукатиме відповіді на стороні.
14. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, із розумінням, не перебиваючи і не відвертаючись. Не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, що вона говорить.
15. Не ставте занадто багато запитань і не встановлюйте безліч правил для дитини: вона не звертатиме на вас уваги.
16. Нехай дитина дає волю своїм фантазіям. Жива уява – дарунок, властивий дитинству. Ніколи не придушуйте його!
17. Поява дитини в родині може викликати кризу в житті старшої дитини. Ставтеся до дітей однаково. Старша дитина повинна знати, що ви любите її ні трохи не менше, ніж інших дітей.
18. Гарний спосіб припинити сварку між дітьми – перемінити обстановку, відволікти їх.
19. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, любіть її такою, якою вона є. Якщо ви хочете розвинути в дитини певні якості, ставтеся до неї так, ніби вони вже є.
20. Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі – надати дитині можливість самостійно приймати рішення.
21. Не поправляйте дитину в присутності сторонніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на-віч, вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження.
22. У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу. Це озлобить її і привчить до того, що зважати слід лише на силу.
23. Знайдіть будь-яку галузь реальних успіхів, підкреслено виділяйте таку діяльність, у якій дитина успішна, може самореалізуватися, самостверджуватися, переживати успіх і пов΄язані з ним позитивні емоції, знайти втрачену віру в себе.
24. Проаналізуйте разом із дитиною (у вільній ненав΄язливій формі) можливі варіанти подолання тих, чи інших складних ситуацій повсякденного життя, які часто зустрічаються або можуть зустрітися дитині.
25. Виховуючи дитину, не забувайте про її темперамент та особливості психічних проявів у зв΄язку з цим.

ЗАГАРТУВАННЯ

Використовуйте природні засоби оздоровлення та загартовування.
Загартовуйтесь разом з дитиною.
Пам΄ятайте, що загартовування впливає на загальний стан здоров΄я та поведінку дітей, дає позитивний результат тоді, коли гартувальні процедури проводяться в певній послідовності, чітко дозовані й систематично повторюються.
Не забувайте, що систематичне загартовування допомагає організму боротись із захворюванням, особливо із застудними.
Домагайтеся розуміння дітьми настанови: усьому свій час. Привчайте дітей дотримуватись рухового й повітряного режимів, постійного часу сну та приймання їжі.
Забезпечуйте щоденне перебування дітей на повітрі, відповідність їхнього одягу погоднім умовам.
Здійснюйте загартовування сонячним промінням. Тривалість прийняття сонячних ванн від 3-4 хвилин до 15 хвилин.
Проводьте водні процедури (обливання ніг та тіла, вологе обтирання рукавичкою або рушником).
Не забувайте, що ходіння босоніж – це засіб загартовування організму та зміцнення здоров΄я.
До ходіння босоніж дитину треба привчати із раннього віку. Починати улітку за температури повітря, не нижчої від 24 градусів.
Поєднуйте ходіння босоніж зі щоденними ваннами для ніг, поступово знижуючи температуру води.
Пам΄ятайте, що гарячий пісок і асфальт, гостре каміння та шлак, соснові шишки й голки діють на дитячий організм, як сильні подразники, а теплий пісок, м΄яка трава – заспокійливо

Бесіда для батьків: «Режим дитини – це важливо!»

Чимало батьків нехтують режимом дня своєї дитини. У них завжди напоготові стандартна відповідь: «А нам педіатр нічого про це не говорив» або «Так режим є в дитячому садку, а вдома він навіщо?». Як наслідок, до шести років у багатьох дітей у тій чи тій формі розвивається невротичний стан, з’являються маніпулятивні й істеричні прояви. Батьків такі обставини дратують, хоча їх можна було уникнути. Яку ж роль у розвитку дитини відіграє режим дня та чи справді так важливо його дотримуватися?

Для дітей раннього та дошкільного віку режим — основа виховання. У перші три роки життя працездатність нервової системи часто змінюється, а тому діти перебувають у постійному фізіологічному стресі. Сюди слід додати ще й ріст скелету, розвиток внутрішніх органів і головного мозку, насичене бурхливе емоційне життя й вікові кризи. Можна лише дивуватися, як дітям вдається з усім цим впоратися. Саме правильний режим і запобігає перевтомі, зміцнює здоров’я, допомагає витримати колосальні навантаження.

Що таке правильний режим дня?

Правильний режим дня — це раціональне чергування різних видів діяльності й відпочинку. Ще сто років тому педагоги й педіатри дійшли висновку, що дотримуючись режиму дня, можна виховати здорову дитину, а її розвиток спрямувати в правильному напрямі.

Утім, мало хто з сучасних батьків може похизуватися дотриманням правильного режиму дня дитини. «Яка різниця, коли він/вона лягає спати?», «Він/вона ж тата до ночі з роботи чекає», «У мене немає часу з ним/нею марудитися!» — такі фрази часто лунають у кабінеті практичного психолога.

Якщо дитина недосипає, мало гуляє на свіжому повітрі, її працездатність знижується, вона швидко втомлюється, скаржиться на головний біль. І, як наслідок, в дитини розвивається психосоматика. Батьки починають водити її до лікарень, лікарі лікувати незрозуміло від чого. Хоча насправді проблема криється в порушенні режиму дня. А це в поєднанні з неправильними умовами виховання, несприятливим психологічним кліматом у родині часто призводить до виникнення в дитини невротичних процесів.

До симптомів дитячого неврозу належать:

тривожність;

поганий сон;

відставання у фізичному розвитку;

дратівливість;

неадекватні реакції;

нервові тики;

кишкові кольки.

За недотримання послідовності й часу проведення режимних моментів у дитини можуть виникнути також складнощі з формуванням культурно-гігієнічних навичок і навичок охайності.

Часто на прийомі в лікаря батьки, які витратили чимало коштів на лікування дитини, не можуть повірити в те, що достатньо відновити режим дня й симптоми незрозумілої хвороби зникнуть. Вони відмовляються брати на себе батьківську відповідальність і продовжують «заліковувати» дитину, хоча насправді лише погіршують її стан. Як свідчить досвід, таких батьків більшість. Через це дитина стає заручником психоемоційної незрілості дорослих, їхнього низького духовно-культурного й інтелектуального рівнів.

Режим дня — не найскладніше, чого можна навчити дитину. Для цього потрібна лише любов батьків і їхнє усвідомлення своєї відповідальності. Дотримання батьками режиму дня привчає дитину до організованості, полегшує життя як їй

Поради щодо формування у дітей здоров'язбережувальної компетентності

Формування основ здоров’язбережувальної компетентності у дітей дошкільного віку

Картинки по запросу формування здоров'язбережувальної компетентності дошкільників

Здоров'я – найважливіша цінність не лише окремо взятої людини, але й загалом усього суспільства. Щоб людина мала змогу піклуватися про своє здоров'я, про розвиток, вона повинна свідомо ставитися до життя, як до найважливішого дарунку природи. Тому формувати культуру здоров'я особистості, прищеплювати розуміння пріоритету здорового способу життя, надавати ґрунтовні знання про основи здоров'я потрібно дітям з раннього віку, щоб знання, вміння, та навички перейшли у звичні необхідні потреби. Батьки завжди прагнуть бачити своїх малят здоровими, та щасливими, фізично розвиненими, загартованими, захищеними від усіляких негараздів, тому турбота про здоров'я дітей – найважливіша праця педагогів у дошкільних закладах. Щоб дитина знала що таке здоров'я, що впливає на нього, що для нього корисне, а що - шкідливе, як зберегти і зміцнити своє здоров'я – про це мають подбати педагоги та батьки. Важливим аспектом діяльності педагогів ДНЗ є різнобічний і гармонійний розвиток дітей, створення умов для збереження, зміцнення і відновлення їхнього здоров’я, розвиток рухових та фізичних якостей, формування у дошкільників здоров’язбережувальної компетентності, основою якої є життєві навички, що сприяють фізичному, психічному, соціальному та духовному здоров’ю. Всі види діяльності дітей у ДНЗ мають бути «валеологічно обґрунтованими, тобто побудованими з урахуванням базових потреб дошкільників: потреби у саморозвитку, грі, наслідуванні, набутті досвіду». Одним із засобів вирішення даної проблеми - є використання здоров’язбережувальних технологій На сьогоднішній день провідними психологами, педагогами, медиками створено багато різних здоров’язбережувальних методик, які можна класифікувати за деякими групами:

медико-профілактичні;
фізкультурно-оздоровчі;
технології здоров’язбереження педагогів ДНЗ;
технології, спрямовані на забезпечення соціально-психологічного благополуччя дошкільників, валеологічної просвіти дітей і батьків.
За сучасними науковими підходами структурними складовими здоров’я визначено:

1.психічне здоров’я – стан психічної сфери людини, який характеризується загальним душевним комфортом, забезпечує адекватну регуляцію поведінки й обумовлений потребами біологічного і соціального характеру;

2.фізичне здоров’я, що розглядається як поточний стан функціональних органів і систем організму;

3.духовне здоров’я - це стан духовного світу особистості, його сприйняття складових духовної культури людства, освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики;

4.соціальне здоров’я – система цінностей, настанов і мотивів поведінки в соціальному середовищі.

Усі компетентності взаємопов’язані між собою й підпорядковуються здоров’язбережувальній.Здоров'язбережувальна компетентність передбачає збереження власного фізичного, соціального, психічного та духовного здоров'я і здоров'я свого оточення. Вона включає:

- життєві навички, що сприяють фізичному здоров'ю (раціональне харчування, рухова активність, санітарно-гігієнічний режим праці та відпочинку);

- навички, що сприяють соціальному здоров'ю (ефективне спілкування, співчуття, розв'язання конфліктів, поведінка в умовах тиску, погроз, дискримінації, спільна діяльність та співробітництво);

- навички, що сприяють духовному та психічному здоров'ю (самоусвідомлення та самооцінка, аналіз проблем і прийняття рішень, визначення життєвих цілей та програм, самоконтроль, мотивація успіху та тренування волі).

Аналіз класифікацій існуючих здоров’язбережувальних технологій дає можливість виокремити такі типи:

здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для перебування дитини в ДНЗ, ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (врахування вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідності розумового та фізичного навантаження можливостям дитини;
оздоровчі технології - спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я дітей (фізична підготовка, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, аромотерапія, музична терапія…
технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок, статеве виховання, профілактика травматизму;
виховання культури здоров’я – виховання особистісних якостей, які сприяють збереженню і зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я, як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя.

Реалізація здоров’збережувальних технологій передбачає:

Організацію освітнього середовища в ДНЗ за вимогами особистісно-орієнтованого підходу;
Моніторинг рівня здоров’я дітей;
Реалізацію діагностичних, корекційних і реабілітаційних заходів з дітьми залежно від групи здоров’я;
Створення комфортних умов перебування в ДНЗ для всіх дітей, в тому числі і з особливими потребами;
Вибір оптимальних технологій виховання і навчання з урахуванням віку, статі, індивідуальних особливостей розвитку дитини;
Оптимізацію соціально-гігієнічних умов життєдіяльності дітей і педагогів.
Формування культури ЗСЖ проходить протягом всього часу перебування дитини в ДНЗ.Режимні моменти:

- Ранкова гімнастика;

- Прогулянка (3-4 рухливі гри, спостереження, екологічні стежинки, мандрівки, досліди, експерименти і т.п)

- Режим харчування (збалансоване мінералами та вітамінами, зауваження про корисність страв під час їжі);

- Післяобідній сон (релаксаційні хвилинки).

Навчально-виховний процес:

- Заняття (гімнастика, пізнавальна частина, релаксація);

- Навчально-виховні заняття (хвилинки здоров'я, фізхвилинки);

- Фізкультурні заняття;

- Музичні заняття (фізхвилинки, підвищення псіхоемоційної стійкості);

- Логопедичні заняття (фізхвилинки, словникова робота);

- Малювання (фізхвилинки, підвищення психоемоційної стійкості).

Таким чином, здійснюється комплексний підхід у формуванні культури ЗСЖ у вихованців ДНЗ.Тривалість кожного блоку заняття може змінюватись в залежності від психофізіологічного та емоційного стану дітей на даний момент.

Під час організації роботи з дітьми по формуванню культури здорового способу життя варто вести облік психофізіологічних особливостей дітей:

-Відповідність вправ руховим можливостям дітей.

-Облік індивідуальних особливостей дитини (анамнез, темперамент, емоційний стан та ін.)

-Облік індивідуальних особливостей пізнавальної сфери кожної дитини (рівень уваги, пам'яті, мислення та ін..) і рівня її замученості.

Таким чином, дотримуючись єдиних вимог до організації здоров’яформуючої роботи з дітьми та враховуючи всі вище перераховані особливості, ми можемо досягти високого коефіцієнту сформованості у кожної окремої дитини культури здорового способу життя, а отже і життєвостійкої та компетентної особистості.

Консультація: "Буллінг в ДНЗ. Що повинні знати батьки". (посилання)

Консультація: "Діти вчаться того, що бачать". (посилання)

Алгоритм адаптації дитини до дитячого садка (посилання)

Адаптація дитини до дитячого садочка. Правила для батьків (посилання)

Заклад дошкільної освіти (ясла - садок)№6 "Сонечко" Чорноморської міської радиОдеського району Одеської області

Батьківський лекторій

- НАСТІЛЬНІ ІГРИ

- ІГРИ ІЗ СЛОВАМИ

- ІГРИ В ТЕЛЕФОНІ

Консультація для батьків

ПРОФІЛАКТИКА ПОРУШЕНЬ ПОСТАВИ І СКОЛІОЗУ У ДОШКІЛЬНИКІВ

Ми разом з Вами зацікавлені в тому, щоб відвідування дитиною дитячого садка було комфортним і корисним.

Поради щодо формування у дітей здоров'язбережувальної компетентності